Китай таємно просить Іран приборкати хуситів — на прохання Саудівської Аравії

Ер-Ріяд звернувся по допомогу до Китаю після того, як хусити швидко просунулися вздовж узбережжя Червоного моря та в районі Баб-ель-Мандебської протоки. Через це саудівський нафтовий експорт і судноплавство опинилися під ударом. Публічно Пекін закликає до стриманості й діалогу, але в закритих контактах його позиція жорсткіша: він просить Іран використати свій вплив на хуситів, аби не допустити поширення конфлікту на енергетичні маршрути, від яких залежить друга економіка світу.

Тегеран відповідає, що мир і стабільність у регіоні залежать від завершення війни США та Ізраїлю проти Ірану. Китайські посадовці при цьому не погрожували Ірану і не натякали на економічний тиск у разі відмови.

"Китай не бажає, щоб регіональна напруженість поширювалася на Ємен та Червоне море. Ескалація регіональної нестабільності не відповідає інтересам жодної зі сторін. Суверенітет і безпека всіх країн повинні поважатися, а об’єкти, життєво важливі для життєдіяльності людей, не повинні бути ціллю. Китай закликає припинити дії, які ще більше ускладнюють ситуацію, і наполегливо наполягає на вирішенні проблем шляхом діалогу та переговорів", — заявило Міністерство закордонних справ Китаю.

Важіль у Пекіна справді є: понад десять років Китай — головний торговельний партнер Ірану та найбільший покупець його нафти. За даними Kpler, у 2025 році на Китай припадало понад 80% морського нафтового експорту Ірану — у середньому близько 1,4 млн барелів на добу. Саме тому Пекін залишається однією з небагатьох столиць, здатних тиснути на Тегеран у питанні хуситів.

Самі хусити з'явилися ще в 1990-х як рух проти саудівського сунітського впливу в Ємені. Від Ірану вони отримують зброю, навчання й фінансування та входять до "Осі опору". Якщо їхні атаки на судна чи порти триватимуть, під загрозою опиняться одразу два головні нафтові маршрути Близького Сходу — а це новий фронт і для енергетичної кризи, і для протистояння Ірану зі США.

Директор програми з Ірану в Middle East Institute Алекс Ватанка зауважує: Китай може сперечатися з американським тиском на Тегеран, але його інтереси в регіоні значно ширші. Приблизно половина китайського імпорту нафти йде саме звідси, а торгівля з країнами Ради співробітництва арабських держав Перської затоки сягає близько 300 млрд доларів на рік. "Іран може зірвати Ормузький проєкт. Але в якийсь момент цей важіль починає шкодити тій самій силі, від якої Тегеран дедалі більше залежить", — сказав він.

Чи почує Тегеран Пекін — наразі невідомо. Відносини з Китаєм важать для Ірану і економічно, і стратегічно, адже саме Пекін може дати інвестиції, потрібні для підтримки нафтової галузі та ослаблення тиску на економіку, виснажену війною й санкціями.