18.09.2026 2000 Новини України та світу

Коли Росія справді сяде за стіл переговорів

·783 слівредакція
Політика

Війни закінчуються не від болю, а коли одна зі сторін перестає вірити, що завтра буде краще, ніж сьогодні. Тож питання не в тому, чи будуть переговори, а що має статися, аби Москва втратила надію.

У Москві впевнені, що час працює на них. Тому й розмови про мир – це поки що лише спосіб перевести подих. Але є три лічильники, за якими можна стежити, коли Кремль почне змінювати свої розрахунки.

Перший – фронт. За липень російські війська просунулися лише на 37,85 кв. км, у середньому 1,22 км на добу. Рік тому цей показник був учетверо більшим – 455,74 кв. км. Механізовані штурми під Костянтинівкою результату не дали, і аналітики не бачать ознак, що РФ здатна різко прискоритися. До того ж темпи набору контрактників упали до найнижчого рівня з початку 2024 року: близько 800 осіб на добу.

Другий лічильник – гроші. Дефіцит федерального бюджету РФ перевищив 6 трильйонів рублів уже за п'ять місяців, хоча на весь рік планували 3,8. Розрахунки робили з 59 доларів за барель Urals і 92 рублів за долар, а вийшло гірше. Ліквідна частина Фонду національного добробуту скоротилася зі 113 мільярдів доларів до приблизно 52. Це не обвал, але звуження коридору: платити ще є чим, просто кожен вибір коштує дорожче.

Третій лічильник – вибори в США. 3 листопада переобирають усю Палату представників і третину Сенату. Кремль за чверть століття навчився чекати чужих виборів: поки є дата, після якої розклад може змінитися, поспішати немає сенсу.

Тож у Росії не два варіанти, а три: перемога, поразка і заморозка. Третій найдешевший: зафіксувати лінію, зберегти армію, перечекати політичні цикли на Заході й повернутися за кілька років. Якщо міряти успіх самим фактом переговорів, Кремль прийде за стіл не тому, що визнав поразку, а щоб узяти паузу.

Зрушити очікування росіян може лише безперервність тиску: коли темп просування не відновлюється два квартали поспіль, санкції замикаються на конкретних постачальниках, а дизель усередині країни дорожчає на понад 40% за кілька місяців. Але між «закінчуються гроші» і «закінчуються ракети» лежить рік-півтора нудної роботи з ланцюжками постачання.

Наприкінці липня Зеленський коротко сформулював розклад: Трамп хоче, європейці хочуть, Путін не хоче, а Україна щодня пропонує бодай тимчасове припинення вогню. Це фіксація авторства відмови – і відповідь на питання, кого треба переконувати. Якщо до зими складуться всі три умови, Москва підійде без жодної точки в календарі, на яку варто чекати. Це і є момент, коли держави починають говорити всерйоз.

Читайте також