20.09.2026 2000 Новини України та світу

Санкційний закон США: чому допомогла Демпартія і що це каже про майбутнє

·1016 слівредакція
Світ

Палата представників США підтримала закон Грема–Блюменталя про вторинні санкції проти покупців російської та іранської нафти. Вирішальними виявилися 58 голосів демократів — але за ними стоїть складніша картина, ніж здається.

Голосування відбулося близько другої ночі 17 вересня за київським часом. Законопроєкт, який передбачає митні ставки для країн, що споживають російську та іранську нафту, пройшов завдяки підтримці 58 представників від Демократичної партії. Президент України подякував конгресменам, сенаторам і лідерам Конгресу за підтримку.

Проте масштаб цієї підтримки помітно менший, ніж раніше. У 2022–2025 роках демократи давали понад 200 голосів за ініціативи, пов'язані з інтересами України. Нинішні 58 — це приблизно чверть колишнього рівня. Показово й те, що 42 конгресмени-демократи з українського кокусу (усього до нього входять 73 демократи) проголосували проти. Серед штатів, які вони представляють, — Каліфорнія, Іллінойс, Пенсильванія та Меріленд, де губернатори-демократи можуть поборотися за номінацію на президентських виборах 2028 року. Голосувати за закони адміністрації Трампа їм політично невигідно.

Що ж тоді спрацювало на користь законопроєкту? Частина демократів працює у впливових комітетах — з асигнувань, збройних сил, закордонних справ, нацбезпеки, розвідки та стратегічного суперництва з КНР. Доступ до відкритої й переважно закритої інформації про війну, співпрацю росії з КНДР та Іраном, а також військово-технічні зв'язки з Китаєм дає їм змогу бачити наслідки затяжних війн у Європі та на Близькому Сході для самих США.

Свою роль відіграло й членство в Українському кокусі: з 2022 року його учасники регулярно отримували інформацію про події в Україні та зустрічалися з ветеранами й волонтерами. Щонайменше 8 голосів дала «Коаліція блакитного собаки», яка підтримує рішення заради фінансової стабільності та нацбезпеки США. Додали голоси й демократи з округів, де важливі родини військових поряд із великими базами, — серед них Діна Тітус і Сьюзі Лі з Невади, Джил Токуда й Ед Кейс з Гаваїв, Дональд Девіс з Північної Кароліни, Сара Елфрет з Меріленду, Шомарі Фігурес з Алабами і Салуд Карбахал з Каліфорнії.

Не менш важливими були й виборчі реалії: у округах із потужною єврейською меншиною та вихідцями зі Східної Європи підтримка санкцій виглядала природно — таких представників, переважно з Нью-Йорка, Массачусетса й Мічигану, нарахували щонайменше дев'ять. А голос Джеймса Кліберна з Південної Кароліни став радше жестом у його давній дружбі-суперництві з сенатором Ліндсі Гремом.

Водночас результат показав тривожну тенденцію: довгострокові інтереси США в Європі та виживання України вже не є життєво важливими для більшості Демократичної партії. Проти законопроєкту висловилися очільники партії та популярні політики, зокрема Александрія Окассіо-Кортес і Ро Ганна, які можуть змагатися за номінацію у 2028 році. Тож поки двопартійна підтримка ще зберігається, Україні варто діяти: призначити посла у США з-поміж кадрових дипломатів або екскомандувачів, відновити аналітичні центри з дослідження США при НІСД, налагодити діалог влади з громадським сектором і ветеранами, відкрити кореспондентське бюро незалежних медіа у Вашингтоні та заручитися підтримкою великого бізнесу.

Читайте також