Без жодної річки: як живуть країни, де вода — розкіш
Уявіть країну, де немає жодної річки. Таких у світі небагато, але вони існують — і щодня вигадують, як напоїти своїх людей.
Найбільша з них — Саудівська Аравія. Її територія на Аравійському півострові — суцільні пустелі, тож постійних водотоків там просто немає. Далі в цьому списку йдуть Кувейт (17 818 км²), Оман і Ватикан, де природної річки не знайти взагалі.
Оман рятується тим, що здавна будує афладж — підземні канали, які збирають воду, плюс сучасні заводи з опріснення морської води. У Лівії понад 90% площі займає Сахара, і жодної постійної річки немає — лише сухі русла ваді, що наповнюються після рідкісних дощів. Але під піском ховаються великі запаси підземної води, які живлять Велику рукотворну річку — проєкт, що постачає прісну воду містам на узбережжі. В ОАЕ та Бахрейні розраховують на опріснення й обмежені підземні джерела, які поступово виснажуються.
Опріснювальні станції — головний порятунок для таких країн, але процес дорогий і дуже енерговитратний. Десь додають колодязі та зібрану дощову воду — і все.
Тим часом річки у світі загалом переживають не найкращі часи. Греблі, випрямлення русел, забруднення, надмірне використання води в сільському господарстві та промисловості роблять своє. Лише 37% річок довших за тисячу кілометрів залишаються вільнотекучими, і тільки 23% з них доходять до океану без перешкод.
Яскравий приклад — індонезійський Цітарум поблизу Джакарти, який вважають найзабрудненішою річкою світу. Він збирає відходи 9-мільйонного міста, і місцеві вже забули, що там колись водилася риба. Збирати сміття та здавати його на переробку вигідніше, ніж рибалити. Водночас ця річка залишається головним джерелом води для сільського господарства й водопостачання людей. У грудні 2008 року Азіатський банк розвитку виділив позику на $500 мільйонів, щоб прибрати сміття, але на повернення річки до життя потрібні роки.
Дефіцит води відчуває приблизно 40% населення планети, а майже чверть людей стикається з гострою нестачею щонайменше місяць на рік. За оцінками ООН і Світового банку, до 2030 року посуха може загрожувати до 700 млн осіб. У 2017-му сильні посухи спричинили найсерйознішу гуманітарну кризу від часів Другої світової: понад 20 млн людей в Африці та на Близькому Сході залишили домівки через брак продовольства й конфлікти.
Універсального рецепта проти нестачі води немає. Подекуди рятує елементарне скорочення втрат: Ірак, наприклад, втрачає до двох третин очищеної води через пошкоджену інфраструктуру. Експерти прогнозують, що в наступні 25 років більшість збройних конфліктів в Африці виникатиме саме через боротьбу за воду. Напруга вже відчутна між державами в басейнах Нілу, Нігеру, Вольти й Замбезі, а для Індії та Пакистану вода в Кашмірі, де протікає річка Інд, — питання підтримання хиткого миру між двома ядерними державами.
