Джордж Мартін і повоєнна Україна: що буває після переможних фанфар
У романах Джорджа Мартіна війна не закінчується перемогою — вона закінчується питанням, як жити далі. Для України це питання не літературне.
«Пісня льоду й полум'я» давно вийшла за межі жанру: її ставлять поряд із «2666» Боланьйо, «Аустерліцом» Зебальда та графічними романами Маржан Сатрапі. А перша книжка циклу, «Гра престолів», з'явилася ще в минулому столітті.
Мартіна цікавить не стільки те, як здобути перемогу, скільки те, що починається після неї. Звідси його напівжартівливе питання до толкінівської традиції: якою була податкова політика Арагорна? У розмові з Rolling Stone 2014 року письменник пояснював, що в Толкіна втілено майже середньовічне уявлення про владу: повернення законного короля саме собою відновлює лад. Для Мартіна цього замало — після перемоги над абсолютним злом для правителя настає найтяжчий етап, бо суспільні проблеми не зникають, а лише загострюються.
У книгах це видно на кожному кроці. Роберт Баратеон скидає Таргарієнів, але керувати королівством виявляється зовсім не тим самим, що очолити повстання: скарбниця порожніє від бенкетів і турнірів, старі конфлікти тліють, і за кілька років доводиться гасити повстання Грейджоя. Дейенеріс повалює рабовласників в Астапорі, а потім з'ясовує, що збудувати справедливий лад складніше, ніж знищити диктатуру. У Мієрині рабство виявляється вкоріненим в економіку, культуру й суспільні зв'язки, а знання та економічна влада — в руках учорашніх ворогів. Наслідки щоразу однакові: знову рабство, тиранія, нова війна, голод і епідемії.
Найжорсткіший урок дістається Джону Сноу. Після розгрому здичавілих перед ним постає інша проблема — як будувати життя пліч-о-пліч із учорашнім ворогом. Його рішення пропустити їх за Стіну й зробити союзниками обертається сумними наслідками.
В українському контексті це не абстракція. Кримінальний кодекс передбачає відповідальність за колабораційну діяльність, а після масштабної деокупації питання загостриться: що робити з людьми, які роками були частиною ворожої системи, якщо без цих фахівців годі швидко повернути життя до норми?
Повоєнний світ має впізнавані риси і в Річкових землях, і на сході України. У «Бенкеті круків» — спалені села, сироти, біженці, розбійницькі банди й небезпечні дороги: війна майже скінчилася, а мир для пересічної людини ще не настав. Додайте мінні поля, нерозірвані боєприпаси та ґрунти, забруднені важкими металами на покоління вперед, — і картина майбутнього повоєнного сходу стає цілком реальною. За даними Національного органу з питань протимінної діяльності, понад 133 тисячі км² території країни ще належить обстежити та знешкодити.
Війна ще довго житиме в землі, на дорогах і в людях — доки ми день у день відбудовуватимемо новий світ на руїнах колишнього.
