Закон Грема: чому нові санкції США проти Росії — це важіль, а не кнопка

Йдеться про так званий закон Грема, який часто сприймають як нафтове ембарго. Насправді це не так: він не означає, що вже завтра Китай чи Індія відмовляться від російської сировини. Інструмент працює інакше — як важіль у переговорах, яким мають скористатися Білий дім, Офіс торгового представника США, Мінфін та Держдеп.

Механізм прописано в розділі 113. Під вторинні тарифи потрапляють країни, які продовжують купувати російську нафту після набуття законом чинності і водночас входять до п'ятірки найбільших імпортерів за фізичним обсягом за останні 12 місяців. Кожні 180 днів цю п'ятірку перераховують. Ставка тарифу — від більш ніж нуля до 100%, і президент може її змінювати залежно від того, чи зробила країна «суттєві кроки» для скорочення закупівель. Виходить своєрідна система торгу: зменшуєш закупівлю — отримуєш нижчий тариф або виняток, не зменшуєш — ризикуєш доступом усього свого експорту до американського ринку.

Із малими покупцями Вашингтон має сильну позицію. Туреччина у 2025 році купувала близько 317 тисяч барелів російської нафти на добу, Угорщина та Словаччина — приблизно по 100 тисяч, Азербайджан — близько 30 тисяч. Для Угорщини й Словаччини альтернатива вже фактично є: після припинення постачань у січні вони перейшли на морські шляхи через хорватський Omišalj та трубопровід Adria/JANAF, потужності якого вистачає з запасом. Азербайджану ще простіше — він сам великий виробник нафти, і ті 30 тисяч барелів можна замістити власною сировиною.

З Індією все складніше. У звичайних умовах вибір виглядав би переконливо: економія на дешевшій Urals проти ризику тарифу на індійські товари. Але закон ухвалюють не на спокійному ринку — американо-іранська війна триває вже сьомий місяць, Ормуз працює з перебоями, світові запаси впали більш ніж на 500 мільйонів барелів, а Brent перевищував 100 доларів. Коли в серпні доступність російської нафти для Індії впала з 2,79 до 1,87 мільйона барелів на добу, Делі не зміг просто докупити 900 тисяч барелів деінде — загальний імпорт просів до 4,17 мільйона барелів на добу.

Китай має ще більший запас міцності: власний видобуток, великі запаси, закупівлі в Канаді, Африці та Латинській Америці. Та російська нафта ESPO з Козьміно йде напряму через Тихий океан і не залежить ні від Ормузу, ні від Суецу. Тож цього літа Sinopec, навпаки, наростила закупівлі російської сировини. А найбільша інтрига — Туреччина: за фізичними обсягами вона явно в п'ятірці, але в поясненнях розробників фігурували Китай, Індія, Словаччина, Угорщина та Азербайджан. Остаточно список визначає Офіс торгового представника США.

Підсумок простий: закон Грема не перекриває російський нафтовий експорт, а створює загрозу. Перетворити її на реальне скорочення доходів Росії має американська дипломатія.