У Вінниці обговорили національний Пантеон і повернення героїв додому

Про створення національного Пантеону, повернення поховань українських діячів із-за кордону та культуру пам’яті в сучасній Україні говорили у громадському просторі «Ратуша». Лекцію прочитав історик, журналіст, головний редактор «Історичної правди» та військовослужбовець другого корпусу Національної гвардії України «Хартія» Вахтанг Кіпіані. На зустріч прийшли майже 50 людей.

Окрему увагу лектор приділив національному Пантеону — критеріям, визначеним законодавством, за якими до нього можуть включити видатних українців, а також державній політиці у сфері пам’яті. Кіпіані розповів, що долучений до роботи зі створення Пантеону. За його словами, вже є приклади повернення в Україну останків українських діячів, зокрема Андрія Мельника та Євгена Коновальця.

«Ми багато уваги приділяємо пам’яті про героїв попередніх воєн за незалежність України. Я долучений до роботи зі створення національного Пантеону. Уже маємо приклади повернення наших героїв — Андрія Мельника та Євгена Коновальця. Таким чином ми популяризуємо знання про нашу історію та чин наших героїв, щоб суспільство розуміло, чому важливо повертати цих людей в Україну», — зазначив Вахтанг Кіпіані.

За задумом, Пантеон має бути не просто місцем поховання, а частиною ширшої політики пам’яті — разом із книжками, фільмами, назвами вулиць та іншими способами розповідати про людей, які боролися за українську державність. «Багато націй мають свої пантеони та сформовану політику пам’яті про героїв. І це не обов’язково лише перепоховання чи встановлення пам’ятника. Це можуть бути видавничі програми, назви вулиць, фільми та багато іншого. Завдяки цьому постаті наших героїв стають ближчими та зрозумілішими сучасникам», — наголосив історик.

Під час лекції говорили і про українські поховання за кордоном. Частина діячів, які у ХХ столітті боролися за незалежність України, поховані в різних країнах Європи, і їхнє повернення потребує окремої юридичної та організаційної роботи, адже правила щодо поховань у різних країнах відрізняються. Серед діячів, пов’язаних із Вінниччиною, згадали Миколу Лівицького — уродженця регіону та президента Української Народної Республіки в екзилі.

«Пантеон — це місце національної пам’яті. Коли людина у Польщі чи Франції хоче дізнатися, де поховані їхні правителі, політики чи митці, вона може прийти до такого спільного місця пам’яті. Українці точно не гірші за інші нації, тому створення національного Пантеону — це ще один крок у напрямку правильної державної політики пам’яті», — підкреслив він.

Проблема стосується не лише тих, чиї останки Україна планує повернути. За словами директора комунального закладу «Музей Вінниці» Олександра Федоришена, за кордоном є сотні й тисячі поховань українців, які брали участь у збройній боротьбі за незалежність у ХХ столітті. Частина таких могил може опинитися під загрозою через правила утримання поховань у європейських країнах — зокрема, коли за могили потрібно своєчасно сплачувати оренду. Серед похованих за кордоном є й уродженці Вінниці, Вінниччини та Поділля. Федоришен навів приклад Володимира Чорноморця — підполковника Армії Української Народної Республіки, учасника Першого Зимового походу та заступника голови Товариства вояків Армії Української Народної Республіки у Франції, який народився у Вінниці.

Тож розмова у «Ратуші» стосувалася не лише того, де мають бути поховані українські герої. Йшлося про те, як зробити їхні імена, історії та внесок у боротьбу за державність частиною живої пам’яті сучасної України.