Продала медалі заради життя: могила гімнастки Астахової на Байковому

Поліна Астахова народилася 30 жовтня 1935 року в Дніпропетровську. Гімнастикою захопилася у 13 років, побачивши змагання в Донецьку, куди перед тим переїхала родина. Західні журналісти називали її «руською березкою», а італійці на турнірі в Римі охрестили «Мадонною».

Її кар'єра була тріумфальною: десять олімпійських медалей, з яких п'ять золотих. Нею захоплювалися Хрущов, Брежнєв і навіть Фідель Кастро, який приїжджав до Києва, аби особисто подарувати їй сумки з крокодилової шкіри. Завершивши виступи у 1972-му, Астахова стала тренеркою, а в 2002-му її ввели до Міжнародної зали гімнастичної слави.

Останні роки життя спортсменки були важкими. Вона боролася з тяжкою формою бронхіальної астми, потребувала дорогих ліків і дихального апарата. Донька Олена згадувала: мама продала свої олімпійські нагороди, щоб оплатити лікування, бо не хотіла просити допомоги після того, як у неї забрали дві медалі чиновники зі спорткомітету й не повернули.

«Перед нами став вибір: медалі чи мама? Я намагалася її підтримати морально, умовляла не продавати нагороди. Але це було марно», — розповідала Олена.

Жила Астахова на скромну пенсію у Києві, не відвідувала публічних заходів. В останні роки їй допомагали учениця Лілія Подкопаєва та колишній чоловік Тимофій Нагорний — вони ж організовували похорон і збирали кошти на пам'ятник.

Поховали гімнастку на Байковому цвинтарі. На чорній гранітній плиті скульптор викарбував молоду спортсменку, що виконує вправу на колоді. У кутку — лебідь, символ вічного польоту, а поруч — п'ять олімпійських кілець. У 2011-му в Донецьку на стіні Палацу спорту «Шахтар» встановили меморіальну дошку на честь Астахової, а також проводили юніорські турніри її імені.