Борщ, вишиванка й «права-ліва»: нігерієць та сенегалець освоюються у «Буковині»

Захисник Одінака Едвін із Нігерії та півзахисник Мор Талла Гає із Сенегалу поповнили склад «Буковини» влітку. Обидва вже виходили на поле в матчах Української Прем'єр-Ліги та Кубка України, а паралельно звикають до життя в незнайомому місті.

Едвін, уродженець нігерійського Порт-Харкурта, до переходу грав у Боснії і Герцеговині — за «Ступчаницю», а згодом за «Желєзнічар». Про варіант із Чернівцями йому розповів агент, і першою реакцією футболіста був страх: він знав, що в Україні триває війна, хвилювалися й рідні. Заспокоївся лише тоді, коли дізнався, що в місті відносно безпечно. «Мене здивувало, коли я приїхав сюди й побачив, наскільки мирно люди живуть, порівняно з тим, що ми бачимо в соціальних мережах щодо війни та всього іншого», — каже захисник. Контракт із ним підписали у липні на два роки, а до Чернівців він добирався через Стамбул і Молдову, де його зустрічали представники клубу.

Адаптація дається непросто передусім через мову. На тренуваннях Едвінові допомагають партнери, які говорять англійською, а якщо щось незрозуміло — він просто повторює рухи за іншими. З української поки засвоїв хіба що «права» та «ліва». У магазині воліє не розмовляти, а швидко взяти потрібне. Зате вже скуштував борщ, який називає «червоним супом» і вважає однією з улюблених страв, а на День Незалежності вперше побачив вишиванку. Бутерброд «Мальва» ще не куштував, але планує. Містом пересувається на таксі, двічі гуляв у парку імені Тараса Шевченка й зізнається, що закохався у старовинну архітектуру Чернівців, яка разюче відрізняється від боснійської та нігерійської забудови. За рідними сумує, проте приїжджати до нього вони не збираються — подорож була б для них зайвим стресом.

Мор Талла Гає народився у сенегальському Гвінау-Рейлс, вихованець «Діамбарса», грав у Латвії — за «Ауду», в оренді в «Ризі» та півтора року в «РФШ». Про «Буковину» спершу майже нічого не знав, але перевірив інформацію, дізнався про чемпіонство в Першій Лізі, переглянув склад — і погодився на пропозицію. Друзі в нього є в Києві, а з партнерами по команді стосунки склалися швидко: «Це була дуже хороша зустріч, тому що вони хороші люди, чудові люди, тож мені було дуже легко стати частиною команди». Свинину й алкоголь він не вживає як мусульманин, у чернівецьких ресторанах замовляє переважно пасту з куркою. Місто йому до вподоби — невелике, затишне, спокійне й безпечне, хоч і менше за столицю Сенегалу. До холоду латвійська зима його вже привчила, тож зараз, улітку, тут приблизно так само тепло, як удома.

Тато поставився до переїзду в Україну спокійно, мама — важче, але підтримує. Приїхати до сина батьки не планують через складність з оформленням документів. Побут у новій квартирі, за його словами, хороший, але до ліжка й решти потрібно звикнути: «Потрібно поспати так тиждень чи місяць, щоб відчути себе як удома».

Обох футболістів вразила атмосфера навколо футболу в Україні. Гає зауважує, що місцеві вболівальники емоційніші, ніж за кордоном: «Вони залишають усі свої справи, щоб прийти й підтримати нас. Після кожного матчу ми маємо підійти до них, щоб подякувати за підтримку та за все інше». На полі ж, за словами легіонерів, доводиться рухатися швидше й давати суперникові менше простору, тож тренуватися доводиться більше. А на вулицях обох уже впізнають і просять сфотографуватися.