Життя під окупацією: українська школа потай, музика у навушниках і страх викриття

На тимчасово окупованих частинах Херсонщини, Луганщини та в Криму українська мова, музика чи навіть звичайний дзвінок родичам на підконтрольну Україні територію можуть стати небезпечними. Люди живуть під постійним тиском русифікації та спроб стерти їхню національну ідентичність, але не здаються.

Героїня, яку у відео назвали Вірою, мешкає на окупованій частині Херсонщини. Її діти продовжують дистанційно вчитися за українською програмою, хоч родині паралельно доводиться мати справу з російською школою. Окупаційна влада використовує школи для нав'язування дітям власного бачення війни. Моніторингова місія ООН з прав людини визнала: дітей і батьків переслідують за прагнення зберегти українську ідентичність — зокрема за спілкування українською та онлайн-навчання за українською програмою.

Олег із Луганська пов'язує Україну з дитинством, подорожами та знайомими з юних років речами. Не втрачати цей зв'язок йому допомагають українські фільми, музика й онлайн-спілкування. Саша із Сімферополя шукає нагадування про Україну в міському просторі, музиці та розмовах із людьми.

Віктор із Криму переконаний: приналежність до України не визначають документи, які людям примусово нав'язує окупаційна влада. Для багатьох кримчан головним залишається родинна пам'ять, особиста історія та зв'язок із близькими.

Герої відео просять тих, хто живе на вільній території, цінувати можливість відкрито говорити українською, підтримувати свою культуру й не забувати про людей, які залишилися під окупацією. Адже за проукраїнську позицію там системно переслідують: беруть у полон, катують, а нерідко й убивають. За даними омбудсмана Дмитра Лубінця, у російському полоні верифіковано близько 1,9 тис. цивільних, а до Єдиного реєстру осіб, зниклих безвісти за особливих обставин, внесено близько 16 тис. цивільних українців — їхня доля досі невідома.