«Треба все лишити»: жителька Билбасівки збирає вишивки й кота та виїжджає з-під Слов'янська

Оселю подружжя облаштовувало власними руками 32 роки. За словами Ольги, того дня вона була в лікарні, а про втрату дізналася від доньки: «Донька подзвонила і сказала, що мого будинку немає». Дві керовані авіабомби влучили в сусідську хату через одну, і вибухова хвиля пішла по вулиці.

Жінка перелічує, що залишилося після прильоту: повибивало шибки, знесло веранду, пошкодило дах і горище. Там чоловік змайстрував дитячий майданчик для п'ятирічної онуки. «Тут вона відпочивала, коли на вулиці дощ, то вона тут бігала. Тепер уже бігати не буде…» — каже Ольга. Частину покрівлі над будинком полагодили, а на майданчик будматеріалів не вистачило.

Коли починаються атаки, Ольга ховається в погребі разом з онукою. Бувало, що з дому доводилося виїжджати за три кілометри й сидіти там із дев'ятої ранку до п'ятої вечора. У тому ж погребі жінка склала речі, які забере з собою. Найцінніше — вишиті картини старшої доньки, які та дарувала мамі на дні народження, та робота від сусідки. «Ну як, ну, а як їх лишити? Це пам'ять про будинок, про мій день народження», — говорить вона крізь сльози.

У евакуацію родина бере й тварин. Один кіт загинув під час удару, а Тоша вцілів, бо заховався в дровнику. Папужки теж поїдуть: «Ну, Роза в нас дуже така дівчинка, цвіркуча. А Нарцис — такий, спокійний».

На Полтавщині доведеться починати з нуля. Житло там, за словами Ольги, просять за 15 тисяч гривень плюс комунальні, а на саму дорогу потрібно близько 30 тисяч — на винайм машини. «Дуже страшно, дуже. Діти бояться, плачуть», — додає жінка. За її словами, якби не КАБи й «Шахеди», було б і життя, і квіти, але зараз усі думки про те, щоб виїхати й усе лишити.

За словами поліцейського офіцера громади Богдана Горбаня, у Билбасівці під Слов'янськом залишаються півтори тисячі людей.