Запах ніг: чому мило не рятує і що справді працює

Більшість людей соромиться говорити про запах ніг, а оточення зазвичай списує все на недбалість. Але медики кажуть: причина часто глибша, ніж просто брак гігієни. Сам піт складається переважно з води й солей, а різкий сморід виникає, коли бактерії на шкірі починають розщеплювати його разом із відмерлими клітинами.

На стопах дуже багато потових залоз, а в закритому взутті волога не випаровується. Навіть якщо ретельно помити ноги, але погано витерти між пальцями, у черевиках утворюється ідеальне середовище для розмноження мікроорганізмів. Іноді проблема у гіпергідрозі — надмірному потовиділенні, яке буває наслідком гормональних змін або прийому деяких ліків, зокрема антидепресантів.

Якщо гігієна не допомагає, а на шкірі з’явилися почервоніння чи тріщини, можливо, йдеться про грибок — його не замаскуєш звичайним дезодорантом, потрібні аптечні креми. Рідкісніша бактеріальна хвороба — дрібноямковий кератоліз — дає дуже стійкий запах і дрібні заглиблення на п’ятах, бо бактерії виділяють сірковмісні сполуки.

Часто винуватець — саме взуття, яке вбирає піт і не встигає просохнути. Навіть на чисті ноги вологі устілки повернуть запах. Тому варто міняти шкарпетки щодня (а при сильному потінні — кілька разів на день), не носити одну пару два дні поспіль і регулярно виймати устілки для просушування.

Домашні ванночки з оцтом чи чайним деревом можуть подразнити шкіру, тож покладатися варто на сухість і антибактеріальне мило. Якщо це не допомагає, медицина пропонує ін’єкції ботоксу в підошви — процедура болюча, але надовго блокує потові залози.