Залужний промовчав — і це вже новина?

У новинній практиці з'явився доволі сумнівний жанр: підбігти до публічної людини, застати її зненацька, почути відмову від коментаря — і з гордістю опублікувати відео. Так сталося з Валерієм Залужним, який після наради не відповів на питання журналістки. Вона почала знімати ще до того, як звернулася по коментар, а потім у соцмережах з'явився пост: «Залужний відмовився відповідати журналістам!».

Але що саме сталося? Людина нічого не сказала. Не збрехала, не викручувалася, не ображала журналіста і не виривала мікрофон, як колись нардеп Олександр Ткаченко у Ольги Червакової. Просто не захотіла говорити. І з цього вирішили зробити інформаційний продукт.

Якщо так підходити, то варто чесно назвати жанр: «Ми поставили питання, а людина не захотіла говорити». Можна навіть заснувати премію «Золоте без коментарів» — за чиновника, який пройшов повз, політика, що сказав «не зараз», або того, хто вдав, що не почув. Тільки це не журналістика.

Справжня журналістика — це коли шукаєш документи, свідків, факти, ставиш питання знову і порівнюєш відповіді з реальністю. Публікація ж самого моменту відмови часто створює хибне враження, що людина щось приховує. Насправді ми знаємо лише одне: питання поставили, відповіді не отримали. Решта — інтерпретація.

Публічна особа не може вимагати зручних питань, але й журналіст не має права вимагати негайної відповіді. Почули «не хочу говорити» — майте гідність не перетворювати власну невдачу на «сенсацію». Якщо більше нічого показати, крім мовчазного Залужного, проблема не в Залужному.