Польський аристократ, який обрав Україну: історія дипломата Яна Токаржевського-Карашевича

У вересні 1918 року український дипломат Ян Токаржевський-Карашевич передав таємного листа кардиналу Акілле Ратті, який згодом став Папою Римським Пієм XI. Російська еміграція лякала Святий Престол «українським сепаратизмом», а уряд УНР прагнув здобути у Ватикані офіційне визнання держави.

Посаду радника посольства Української Держави у Відні Токаржевський-Карашевич отримав у 1918-му за наказом гетьмана Павла Скоропадського. Багато політиків не розуміли цього призначення: мовляв, 33-річний польський землевласник з Поділля навряд чи відстоюватиме самостійність України. Але землевласник без вагань зрікся своїх володінь і поринув у роботу.

Токаржевський-Карашевич походив з литовсько-руського княжого роду гербу Труби, який осів на Поділлі у XIV столітті, поріднившись із польською шляхтою. Він володів маєтками у Чабанівці, Кривчанах та Лисківцях й вивчав філософію та політологію в університетах швейцарського Фрібурга, австрійського Відня, німецького Мюнхена та французької Тулузи.

Батьки та інші члени родини майбутнього дипломата сповідували католицизм й вважали себе поляками, а кузен Міхал Токаржевський-Карашевич дослужився до звання генерала Війська Польського. Попри те, Ян змолоду свідомо ідентифікував себе як українець — він був прихильником концепції впливового на той час історика В’ячеслава Липинського, який стверджував, що людина належить до тієї нації, на землі якої живе та історію якої приймає як власну. Але вибір шляхтича обурив польське аристократичне коло.