Хто насправді володіє вашим іноземним партнером: як перевірити бенефіціара

Укладаючи угоду з іноземною компанією, українські підприємці часто обмежуються перевіркою назви, адреси та реєстраційного номера. Але за цією формальною інформацією може ховатися складна структура: холдинги, трасти, номінальні власники чи підприємства в кількох юрисдикціях.

Встановлення кінцевого бенефіціарного власника (UBO) допомагає зрозуміти, хто фактично контролює компанію та отримує вигоду від її діяльності. Це критично для банківського комплаєнсу, міжнародних платежів, інвестицій та роботи з великими замовниками.

«Назва та країна реєстрації компанії не завжди дають повне уявлення про те, хто контролює бізнес. Перед значною угодою потрібно бачити всю корпоративну структуру — від локальної юридичної особи до материнської компанії та кінцевих власників», — наголошує Максим Уракін, директор із розвитку та маркетингу «Інтерфакс-Україна», керівник бізнес-підрозділу D&B-«Інтерфакс-Україна».

Особливу увагу варто приділити, якщо контрагент нещодавно змінив акціонерів, зареєстрований у країні зі складним доступом до реєстрів або входить до великої групи пов’язаних компаній. Перевірка допомагає з’ясувати, чи не пов’язаний власник із санкційними особами та чи відповідає заявлена структура реальному стану справ.

Складна корпоративна структура сама по собі не є порушенням — міжнародні групи часто мають десятки підприємств у різних країнах. Ризик виникає, коли структура непрозора або суперечить документам. Тож перевіряти власників варто не лише перед першою угодою: зміна акціонерів чи материнської компанії може вплинути на санкційний статус і можливість проводити платежі через міжнародні банки.