Вибори в РФ: чого насправді бояться росіяни після голосування

Триденне голосування фактично перетворили на процедуру без справжньої політичної боротьби. Єдину антивоєнну партію «Яблуко» до виборів не допустили, у регіонах скасовували дебати через брак учасників, а агітація кандидатів була млявою. Тож несподіванок від результатів ніхто не чекає — невизначеність починається після них.

Головний страх — нова хвиля мобілізації. Розмови про неї ширяться на тлі повідомлень про втрати російської армії та потребу поповнювати її лави. Влада публічно запевняє, що мобілізації не планує, проте частина росіян такого варіанту не відкидає. Колишній головний редактор «Еха Москви» Олексій Венедиктов описав настрої в країні як суцільну невизначеність: «Чи піднімуться ціни, чи податки? Чи буде мобілізація? Чи знадобляться людям талони на пальне?»

Додає тривоги й економіка. Величезні військові витрати тиснуть дедалі сильніше, а удари України по нафтопереробних підприємствах призвели до дефіциту бензину в низці регіонів. Для однієї з найбільших нафтових країн світу це явище незвичне — на окремих заправках водіям доводиться стояти в чергах. Люди побоюються зростання цін і податків, і недарма: у липні росіяни зняли з банківських рахунків більше грошей, ніж за будь-який інший місяць за останні шість років.

Соціологія підтверджує, що напруга зростає. За липневим дослідженням Фонду громадської думки, майже 60% росіян казали, що люди навколо них відчувають тривогу — найвищий показник за чотири роки. Частина співрозмовників зізнається, що воліє не говорити про свої побоювання відкрито через ризик проблем із владою. Серед страхів — повістка, погіршення економічного становища і втома від війни. Питання «Коли це все закінчиться?» дедалі частіше звучить навіть у розмовах людей із різними поглядами на війну.

На тлі цієї тривоги Кремль і прокремлівські медіа змінюють риторику. Замість самих лише запевнень, що все під контролем, дедалі частіше визнають труднощі — але закликають згуртуватися навколо Володимира Путіна та продовження війни. Одним із прикладів такого наративу стало використання образу князя Дмитра Донського: його подають як символ воїна, що об'єднав російські сили й переміг Золоту Орду, проводячи паралель із нинішнім протистоянням із Заходом, який підтримує Україну.