Цукерки для військових і 10 років за кермом: історія водійки автобуса з Житомира

Світлана пересіла за кермо автобуса лише чотири місяці тому, хоча загалом за кермом уже понад десять років. Спочатку вона мріяла стати водійкою тролейбуса — каже, колись це було престижно. Тепер зізнається: автобус важчий, але легший у керуванні, хоча його більше розхитує.

Жінка зізнається, що хвилювалася, як пасажири сприймуть її на новому маршруті. Але, за її словами, люди вже звикли, часто дякують і роблять компліменти. Колектив теж підтримав із першого дня: колеги-чоловіки завжди готові підказати, якщо щось незрозуміло в технічній частині.

У своїй роботі Світлана найбільше відповідає за людей, яких везе. Каже, буває, доводиться різко гальмувати, і не всі це розуміють. А ще вона возить із собою цукерки — дарує їх військовим, які їдуть її маршрутом. Це її власна ініціатива, бо вона вдячна захисникам за можливість працювати.

На підприємстві, де працює Світлана, через мобілізацію бракує водіїв. Тож там почали запрошувати жінок — зараз на міських маршрутах їх уже троє. Директор каже: досвід показує, що жінки працюють нарівні з чоловіками.

Світлана радить іншим жінкам не боятися цієї професії. Каже, страхи часто пов'язані з сумнівами, але варто просто спробувати. Пасажири її маршруту вже оцінили: хвалять за вчасні рейси й акуратну їзду.