Війна прискорила смерть телебачення: куди зникла політика

До повномасштабного вторгнення телебачення було головним осередком політичного життя. Токшоу збирали важковаговиків, а ефіри формували порядок денний. Війна ж зробила те, що не вдавалося роками: телемарафон витіснив політику з телеефіру, а глядачі перейшли в YouTube і Telegram.

Зараз найбільші канали майже не відрізнити один від одного. Нові дублери зосередилися на розвагах, а політична дискусія переїхала в соцмережі. Але там вона працює за зовсім іншими правилами: алгоритми створюють навколо кожного міхур однодумців, тож замість діалогу з опонентами користувач отримує лише підтвердження власних поглядів.

Міграція медіа в YouTube прискорилася через падіння рекламного ринку. Багато видань почали грати за правилами платформи, де емоції продаються краще за факти. Український YouTube перетворився на бібліотеку неврозів, а заголовки все частіше змушують хапатися за валідол.

Ця трансформація — не лише про медіа. Соцмережі залучають у політику тих, хто раніше ігнорував вибори. Це новий виток еволюції, схожий на винахід друкарства. Тоді церква втратила монополію на знання, тепер її втрачають традиційні ЗМІ та партії. Інституції не встигають адаптуватися, а суспільство дедалі більше фрагментується.

Для багатьох журналістів це означає: після війни повертатися буде нікуди. Стара система зруйнована, а нова ще не склалася.