Склади під ударами: чому логістика стає дорожчою для українців

Для покупця склад — це щось невидиме. Він бачить товар на полиці або замовляє його онлайн, а позаду стоять виробництво, імпорт, перевезення, зберігання й сортування. Поки все працює, логістики просто не помічаєш. Коли ж ключовий вузол зникає, товар треба кудись перемістити, залишки перевезти, маршрути змінити, а роботу переналаштувати через інші центри. Якщо таких втрат багато, тимчасові рішення поступово перетворюються на нову й дорожчу модель роботи.

Великий склад чи сортувальний центр — це вузол мережі, через який проходить значний обсяг товарів. Тому справа не лише у фізичній втраті запасів. Якщо об'єкт простоює, вантажі доводиться перенаправляти: далі за відстанню, між кількома меншими майданчиками або в іншому порядку. Для компанії це додаткові витрати й перебудова, для споживача — пізніша доставка, тимчасово вужчий асортимент або товар, привезений з іншого регіону. Локальна відсутність товару ще не означає загальнонаціонального дефіциту. Як зауважує виконавчий директор Економічного дискусійного клубу Олег Пендзин, конкуренція між постачальниками та торговельними мережами поки що значною мірою компенсує такі перебої.

Наприкінці серпня та на початку вересня 2026 року пошкодження складських, сортувальних і транспортних об'єктів фіксували в різних регіонах. Після атаки 28 серпня на Київщині постраждали 14 складських приміщень у п'яти районах області. Але сама кількість будівель не показує масштабу проблеми — важливіше, як швидко бізнес замінить втрачений вузол і скільки це коштуватиме.

Найпомітніше це позначається на цінах. Подорожчання не є автоматичним, проте з'являються витрати, яких за мирних умов не було б: оренда чи облаштування нових площ, перевезення, довші маршрути, більші запаси, страхування майна й вантажів від воєнних ризиків. За оцінкою генерального директора Бюро інвестиційних програм Олександра Бондаренка, за останні 12 місяців російські удари пошкодили понад 500 тисяч квадратних метрів логістичної нерухомості в Україні, а через дефіцит якісних площ орендні ставки можуть зрости приблизно на 10–12%. Водночас пропорційного стрибка кінцевих цін він не очікує: великі імпортери та дистриб'ютори вже навчилися розосереджувати запаси між регіонами й перенаправляти їх між хабами. Але додаткові витрати не зникають — певний час їх покривають із прибутку, резервів чи оптимізації інших процесів, і лише коли атаки повторюються, частина цих витрат поступово закладається в ціну.

Головний ризик — не порожні полиці, а нестабільність. Товар може бути вироблений, імпортований і навіть фізично перебувати в Україні, але не опинитися в потрібному місці в потрібний момент. Короткий перебій легко не помітити, але регулярні пошкодження змінюють поведінку всієї системи: бізнес тримає резерви, шукає альтернативні маршрути й розосереджує запаси. У великих містах варіантів більше, у невеликих громадах і районах далі від транспортних коридорів — менше, тож одна й та сама атака відчувається по-різному. Логістична стійкість стає питанням рівного доступу до базових товарів.

Особливо чутлива до збоїв медична та гуманітарна сфера, де затримка — це вже питання безпеки. За даними Всесвітньої організації охорони здоров'я, у перші три місяці 2026 року було знищено три гуманітарні склади організації. Один зі складів у Дніпрі зруйновано повністю — втрачено половину медичних запасів та обладнання, призначених для близько 225 тисяч людей у прифронтових і важкодоступних районах. На початку вересня знищено ще один основний склад медичних запасів у Київській області. Загалом у 2026 році ООН повідомляла щонайменше про 20 атак, внаслідок яких постраждали гуманітарні склади, а ВООЗ підтвердила 15 атак на об'єкти з медичними запасами.

До повномасштабної війни концентрація запасів у великих центрах була економічно виправданою, але саме вона виявилася слабким місцем. Тож бізнес переходить до розосередження: кілька майданчиків, дубльовані маршрути, частина поставок — прямими доставками. Така мережа менш ефективна в мирному сенсі, зате стійкіша під час війни. Проте сам бізнес не може нескінченно фінансувати цю перебудову — резервні склади, захисні споруди, страхування воєнних ризиків і релокація потребують чималих коштів. Тому народний депутат Руслан Горбенко пропонує адресніше використовувати програму «5–7–9%» для підприємств, які релокуються або вкладають кошти в захисні споруди, та переглянути механізми страхування майна від воєнних ризиків.

Питання вже не в тому, чи подорожчає логістика — вона подорожчає. Питання, яку частину цієї вартості вдасться компенсувати, а яка зрештою опиниться в ціні для споживача. Україна поки що уникає масштабного дефіциту завдяки адаптації, але адаптація не буває безкоштовною. Колись головним для логістики було доставити товар швидше й дешевше. Тепер додалася третя умова: він має дійти до людини навіть після знищення одного з ключових вузлів.