Туреччина не продавала нам зброю: що насправді стоїть за новиною

Українські агенції та блогери активно поширюють новину, ніби Туреччина продала нам 12 пускових установок M270 MLRS, 70 ракет M39 ATACMS, 2524 снаряди M26 DPICM та 47 тисяч касетних снарядів M509A1. Однак, за словами директора Центру близькосхідних досліджень, ця інформація потребує суттєвого уточнення.

Насправді Анкара нічого не продавала. Йдеться про реекспорт американського озброєння з турецьких складів, який потребує дозволу Держдепу США. Тобто юридично і політично рішення залишається за Вашингтоном, а не за Анкарою. Це принципово відрізняється від попередніх прямих поставок, як-от Bayraktar, де Туреччина діяла самостійно.

Чому ж Анкара погоджується на таку схему? По-перше, це монетизація застарілих запасів. В офіційних документах зазначено, що Туреччина прагне позбутися старого озброєння, щоб зосередити ресурси на модернізації. Вона вже замінює ці системи на власні розробки Kasirga, Karayel або сучасніші боєприпаси НАТО.

По-друге, це зручний спосіб демонструвати багатовекторність без прямої конфронтації з Росією. Туреччина продовжує економічні та енергетичні відносини з Москвою (АЕС «Аккую», газовий хаб), а реекспорт через третю сторону дозволяє уникнути статусу «постачальника зброї проти Росії». Крім того, Анкара позиціонує себе як незамінний логістичний вузол НАТО: контроль над Босфором і Дарданеллами та роль транзитера озброєння закріплюють її статус стратегічного хаба.

Щодо касетних боєприпасів, то це залишки ще з часів Холодної війни, коли Туреччина отримувала змішане озброєння з різних джерел. Попри всі нюанси, сама новина залишається позитивною для України. Залишилося дочекатися 15 днів: якщо за цей час обидві палати Конгресу не ухвалять спільну резолюцію проти угоди, дозвіл на реекспорт набуде чинності автоматично. Примітно, що турецькі офіційні особи поки що не коментують цю угоду.