Туреччина тисне на Чорне море: блокада чи гра?

Туреччина почала створювати бюрократичні перепони для суден, що прямують до Новоросійська та Одеси. Формально про блокаду не йдеться, але тяганина з оформленням уже стала вагомим важелем тиску. За словами експертів, Анкара не ставить за мету завершення війни — їй важливіше розблокувати море та зупинити ескалацію саме на воді.

Цікаво, що така гра б'є по самій Туреччині. У 2024 році вона імпортувала 5,61 млн тонн пшениці, з яких 4,72 млн — з Росії та 0,79 млн — з України. Разом це 98,4% усього імпорту. Ця сировина йде на переробку та експорт борошна під турецьким брендом. Також країна закуповує сиру соняшникову олію: 525 тис. тонн з України на $484 млн і 797 тис. тонн з РФ на $758 млн, яку потім рафінує та частково реекспортує. Замінити пшеницю можна, але дорожче, а олію — навряд чи, тож для Туреччини це свідомий політичний крок.

Анкара зацікавлена в ослабленні Росії, і довга війна їй вигідна. Крім того, Туреччина роками домагається, щоб Верховна Рада ухвалила закон про Крим як національну автономію кримських татар. Це теж частина контексту.

Блокада Новоросійська може стати критичною для РФ: це не лише гроші, а й логістичний колапс на місяці та деградація економіки макрорегіону. Путін навряд чи реагуватиме одразу, маючи кілька тижнів запасу, але довготривала блокада — серйозна загроза.

Головне питання — чи грає Туреччина сама, чи вже збирає пул посередників. Успіх залежатиме від того, хто доєднається. Розблокування моря теоретично може стати кроком до ширших переговорів, але без сильного зовнішнього тиску мир не вирішити, і США самі не впораються.