Цивільні партнерства: як це працює у світі та що означає для України

Після початку повномасштабної війни питання юридичного визнання стосунків для пар, які не можуть оформити шлюб, стало особливо гострим. Йдеться не лише про одностатеві пари, а й про різностатеві, які з різних причин не хочуть або не можуть одружитися.

У світі цю проблему давно вирішують через інститут реєстрованих цивільних партнерств. Він існує у більшості європейських країн, хоча назви та обсяг прав відрізняються: від зареєстрованих партнерств у Великій Британії до французьких PACS — «пактів цивільної солідарності». Лише у 2024 році у Франції уклали приблизно 197 тисяч таких пактів проти 247 тисяч шлюбів.

Показово, що формат партнерств не обов'язково є «другорядним» порівняно зі шлюбом. У Греції, де минулого року відкрили можливість і для одностатевих шлюбів, і для партнерств, пари уклали 288 угод про співжиття проти 182 шлюбів. Тобто партнерство навіть переважило шлюб.

Обсяг прав у таких союзах різниться: десь він майже повністю збігається зі шлюбом (Австрія, Німеччина, Чехія), а десь дає значно менше можливостей. Наприклад, у Франції PACS — це радше договір про спільне життя, тому багато сімейних прав доводиться оформлювати окремо.

Для України цей досвід важливий ще й через зобов'язання перед ЄС. Європейський суд з прав людини у справі «Маймулахін і Марків проти України» зобов'язав нашу державу запровадити механізм визнання одностатевих партнерств. У Верховній Раді вже зареєстровано два законопроєкти про цивільне партнерство — №9103 та №12252, а також документ, який пропонує визнавати партнерства, зареєстровані іноземцями за кордоном.

Особливо актуальним це питання є для ЛГБТ+ військових, які через службу мають підвищені ризики. У багатьох країнах, зокрема в Ізраїлі та Британії, для військових існують спеціальні механізми визнання фактичних стосунків, навіть без офіційного шлюбу чи партнерства.