«Піднятись, коли немає сил»: як тренуються гвардійці 36 Подільського полку

Усе починається з команди. Лунає постріл, куля йде в ціль — і раптом розумієш, що бігати начебто вмієш, а от рівномірно дихати вже не дуже. І стріляти наступним будеш саме ти. І влучити треба обов'язково.

Можна довго вважати себе швидким чи сильним, але варто натягнути бронежилет, шолом, пробігти дистанцію, відтиснутися від землі й завалитися без сил — і все стає зрозуміло без прикрас. Тому гвардійці постійно працюють над витривалістю. Щоб підніматися, коли сил уже немає. Стріляти, коли піт заливає очі. Споряджати магазини, коли пальці ледь слухаються.

«Коли після марш-кидку та силового навантаження пульс зашкалює, головне — правильно оцінити обстановку, зайняти позицію і відкрити вогонь. Тут перевіряється не лише влучність, а й холодний розрахунок, самоконтроль та довіра до побратимів», — розповідає гвардієць на позивний Дукаліс.

Стріляють із різних положень, відпрацьовують різні вправи. Мета однакова — довести дії до автоматизму, щоб у потрібний момент спрацювали рефлекси й м'язова пам'ять. Щоб у найвідповідальнішу мить знищити ворога і захистити себе, рідних, країну.

Під час самих тренувань про це ніхто не думає — усі працюють на результат. Звучить команда інструктора, стрілець виходить на рубіж, і чергова куля летить прямісінько в ціль. Так день за днем із людини формується воїн, а з колективу — боєздатний підрозділ.