Талідомід: як снодійне змінило фармацевтику назавжди

У 1950-х роках талідомід рекламували як диво-препарат від усього: від алкоголізму та анорексії до поганої успішності в школі. Його вільно продавали без рецепта, а вагітним радили як безпечне снодійне. Але все змінилося, коли у 1960 році заявка на реєстрацію препарату в США потрапила на стіл до Френсіс Келсі — співробітниці FDA, яка запримітила в документах численні недоліки.

Келсі не влаштовували дані про безпеку, особливо з огляду на випадки невритів, про які писали в медичній літературі. Вона почала вимагати додаткові дослідження, чим затягнула розгляд заявки. Це рішення врятувало США від масштабної катастрофи: поки чиновниця сумнівалася, з Німеччини та Австралії надійшли моторошні повідомлення про дітей із вродженими вадами, спричиненими саме талідомідом. Препарат терміново відкликали з ринків.

Після трагедії по обидва боки Атлантики почали наводити лад у фармацевтичному законодавстві. США ухвалили поправку, яка зобов'язувала виробників доводити не лише безпеку, а й ефективність ліків, а також реєструвати всі побічні ефекти. Велика Британія створила Комітет із безпеки ліків, а згодом у Європі запровадили централізовану систему авторизації препаратів. Так з'явився фармаконагляд — система відстеження побічних реакцій, яка діє й в Україні: повідомити про небажаний ефект можна виробнику, лікарю або через спеціальну інформаційну систему МОЗ.

Але історія талідоміду на цьому не закінчилася. У 1964 році ізраїльський лікар Яков Шескін випадково виявив, що препарат допомагає при тяжкому ускладненні прокази. Пізніше вчені з'ясували, що талідомід має імуномодулюючі та протизапальні властивості, і вже у 1998 році FDA знову схвалила його — але тепер під суворим контролем і лише для специфічних станів, як-от множинна мієлома. На основі молекули створили сучасні аналоги — леналідомід і помалідомід, які рятують життя онкохворих.

Ціна, яку людство заплатило за ці знання, була страхітливою. Але саме завдяки тій трагедії сьогодні жоден препарат не потрапляє в аптеки без ретельної перевірки — і це, мабуть, найважливіший урок, який ми могли винести.