Апеляція і дописи про ЗСУ як докази вини: що відбувається у справі ринку «Столичний»

Кримінальне провадження щодо землі біля ринку «Столичний» починалося у 2021 році як справа про можливе незаконне набуття прав на 18 гектарів державної землі. За кілька років воно обернулося арештом усього земельного масиву підприємства площею 157 гектарів, багатомільйонними заставами та процесуальними обмеженнями.

За версією НАБУ і САП, у 2021 році частину масиву — 18 гектарів — нібито незаконно вивели з державної власності. Їх розділили на дев’ять ділянок по два гектари, передали фізичним особам, а згодом вони опинилися у власності приватних компаній. Адвокати заперечують склад злочину, а остаточну крапку має поставити суд.

Однак найбільше запитань викликає не саме розслідування, а те, як слідство оцінює дії захисту. Апеляційну скаргу на арешт прокурор САП Ростислав Батіг назвав «реалізацією ризику вчинення іншого кримінального правопорушення». Звернення директора ринку Юрія Цвігуна до Ради бізнес-омбудсмена — спробою тиску на слідство. А 22 оплачені дописи на Facebook-сторінці підозрюваної Владислави Молчанової, які були присвячені підтримці ЗСУ, Дню Української Державності та вшануванню Героїв Небесної Сотні, долучили до матеріалів справи як доказ «оплати інформаційних матеріалів».

У захисту це викликає питання: якщо людина може скористатися гарантованим законом правом — оскаржити рішення, звернутися до бізнес-омбудсмена чи публічно висловити позицію — і не побачити цю дію в наступному клопотанні як аргумент проти себе? У праві такий ефект називають стримувальним (chilling effect). ЄС навіть ухвалив Директиву 2024/1069 «про закон Дафни», яка захищає учасників публічної дискусії від зловживальних судових проваджень.

Оцінку доказам має дати суд. Але матеріали справи залишають відкрите питання: чи не перетворюється право на захист на формальність, якщо будь-яка спроба захиститися лише погіршує становище підозрюваного?