Славек проти Славка: чому Польща шукає ворога в українцях

Два хлопчики-футболісти, Славек і Славко, були талісманами Євро-2012, яке Україна та Польща приймали разом. Тоді здавалося, що дружба між народами безхмарна і триватиме вічно. Але минуло 14 років, і тепер Славек у Польщі б'є Славка чи навіть Марічку, яка втекла від війни.

У Польщі з'явився зручний ворог — українці. Їх звинувачують у всіх гріхах, навіть у тому, що ракети навмисно не збивають, аби вони летіли на Польщу. Славек раптом забув про Катинь, знищення літака з президентом, пакт Молотова–Ріббентропа та 150 років під російською владою. Тепер йому терміново потрібно знайти поховання прадіда і покарати винних українців, хоча він не знає ані імені прадіда, ані де той жив.

Чи можливі погроми українців у Польщі? Так, і навіть дуже. Істерію розкручує права частина політикуму за мовчазної підтримки президента Кароля Навроцького. Виборча боротьба наростатиме, і центральною постаттю в ній буде Бандера. Антиукраїнські настрої зростатимуть, як і кількість повідомлень про «злочини» та «невдячність» українців.

Насправді існує дві Польщі. Одна приймала наших людей, допомагала і робить це досі. Друга — імперська, яка вважає, що їй усі винні. Вона не може змиритися з тим, що поруч виростає потуга — мілітарна, аграрна, з розвиненим ВПК. Найгірше, що друга Польща виявилася більшою за першу. Такі настрої поширені серед молоді — того підрослого Славека, якому засвербіли руки розкопувати могили замість того, щоб готуватися до бою з ворогом.

Історія знає приклади. Після війни в Польщі були єврейські погроми: у Кракові 11 серпня 1945 року, у Кельцях 4 липня 1946-го, де загинуло 40 людей. А в Єдвабному 10 липня 1941 року понад 300 людей спалили живцем у сараї, поки німці спостерігали збоку. Причина була «надихаюча» — викрадення дітей для ритуальних убивств, яке ніколи не підтверджувалося. Тоді також було дві Польщі: праведники, що рятували людей, і ті, хто громив.

Перед українцями в Польщі постане вибір: терпіти зневагу, переїхати в іншу країну чи повернутися додому. Але емігранта скрізь вважатимуть людиною другого сорту. Як казав один мудрий чоловік: «Не плутайте туризм з еміграцією». До речі, погром у Кельцях став поштовхом для масового виїзду євреїв до Палестини, де невдовзі проголосили Ізраїль. Вони зрозуміли: тільки своя держава може захистити. Може, тепер і до нас це дійде. Там краще не буде. А тут — як справимося.