Сінгапур платить по два долари за читання: що стоїть за незвичною ініціативою

Механіка проста: реєструєшся на державній платформі, фіксуєш сеанс читання тривалістю щонайменше чверть години — і отримуєш двадцять віртуальних монет. Тисяча таких монет дорівнює одному сінгапурському долару, тож аби заробити близько 30 гривень, читати доведеться півсотні днів.

Схема виглядає дивною, але за нею — результати великого експерименту, який років п'ятнадцять тому провів економіст Роланд Фраєр. Тридцять вісім тисяч школярів у чотирьох американських містах, понад шість мільйонів доларів виплат — і різні критерії винагороди. У Нью-Йорку платили за результати тестів, у Чикаго — за оцінки, і помітного зрушення не було ні там, ні там.

А от у Далласі другокласникам давали два долари за прочитану книжку, до якої додавався короткий тест на підтвердження. У середньому за рік виходило близько двадцяти доларів на дитину — і саме там показники розуміння прочитаного, словникового запасу та мови пішли вгору. Причому діти трималися краще й наступного року, коли виплати вже не робили.

Фраєр пояснив це так: платити варто за дію, яку людина контролює й уміє виконати. Прочитати книжку дитина може, а що саме зробити для вищого балу на тесті — здебільшого не знає. Сінгапурська схема побудована саме на цьому принципі: винагорода не за начитаність чи успіхи, а за п'ятнадцять хвилин щодня.

Щоправда, у грошових стимулів є й зворотний бік. Відомий експеримент із дитячими садками, де батьки регулярно спізнювалися забирати дітей: у частині закладів запровадили штраф за запізнення — і спізнень побільшало. Щойно з'явився штраф, запізнення перетворилося на послугу з прейскурантом: хочеш затриматися — заплати, і соромитися вже нічого. Приблизно як зі штрафами за швидкість, що стали дешевим абонементом.

Тож гроші добре працюють там, де людині нудно або незвично, і псують справу там, де вона й так робила щось із внутрішніх мотивів. Сінгапурці свідомо обрали низьку виплату: цього досить, щоб привернути увагу, і замало, щоб перетворити читання на підробіток. А медійний ефект виявився незрівнянним — про ініціативу написали в усьому світі.

Ще простіше, хоч і не так креативно, зробили шведи — вони повернули в шкільний розклад тиху годину читання.