Сендвіч, який ледь не зірвав космічну програму: як астронавти їли в 60-х

23 березня 1965 року Воллі Шірра попросив у закусочній Wolfie’s у Флориді запакувати сендвіч із солониною. Він переконав колегу Джона Янга пронести пакунок на борт капсули «Джеміні-3» і здивувати Ґаса Ґріссома. На другій годині польоту Янг дістав сендвіч, але той розпадався і тхнув. Ґріссом сховав його в кишеню, аби крихти не пошкодили панель керування.

Інцидент обурив Конгрес: сенатор Морзе вимагав скоротити бюджет НАСА вдвічі, а Янг отримав офіційну догану. Контрабандний сендвіч порушував щонайменше 16 вимог до космічної їжі, включно з дефектами «чужорідний запах» і «розламується від дотику».

Космічне меню того часу було жорстким: їжу стискали в кубики, порошки та пластинки, щоб заощадити місце й вагу. Бекон роздавлювали гідравлічним пресом, а кубики покривали лаком, аби не кришилися. Смак лишав бажати кращого: астронавт Джим Ловелл скаржився на «неприємний присмак і наліт у роті». Добровольці, які тестували раціон у симуляторах, оцінювали молочні коктейлі на 3 бали з 9, а один учасник зізнався, що виливав порції під підлогу кабіни.

Над розробкою їжі працювали… військові ветеринари. Вони звикли годувати тварин, тож не надто переймалися смаком. Один із них, Норман Гайдельбо, навіть створив гранульований корм для астронавтів, схожий на той, що дають худобі.

Із часом раціон покращили, але калієві напої викликали нову проблему: астронавт Джон Янг під час «Аполлона-16» поскаржився в ефірі на метеоризм від апельсинового соку. Його нецензурні коментарі потрапили в транскрипт місії, а губернатор Флориди захищав репутацію цитрусових штату.