Пальне, блекаут і ціни: чому росіяни тікають з окупованого Криму

Липень 2026 року видався для півострова справжнім випробуванням. Протягом тижня з 14 до 20 липня без електрики одночасно сиділи близько 1,4 мільйона людей. У деяких містах і селах світла не було понад десять діб поспіль.

Навіть очільник окупаційної адміністрації Сергій Аксьонов визнав: точних графіків відновлення електропостачання ніхто не дасть. Це визнання власного безсилля лише підігріває паніку серед місцевих.

Із пальним ситуація не краща. У липні бензин на заправках у більшості районів Криму з'являвся раз на два-три дні. Ціни при цьому кусаються: порівняно із середньоросійськими, пальне в Криму дорожче на 18%, а в Севастополі — аж на 25%.

Продукти теж б'ють по гаманцю. Кефір на півострові коштує на 167% дорожче, ніж у сусідньому Краснодарському краї, яйця — на 149%, а білий хліб — на 131%. І це при тому, що ще рік тому, у липні 2025-го, базові продукти в Криму були дешевшими, ніж у Росії.

Ринок нерухомості також просідає. Через відсутність попиту подобова оренда на південному узбережжі впала на 30–50%, а довгострокова в Сімферополі подешевшала на 13%. Туристи оминають півострів через удари по військових об'єктах, перебої з пальним, світлом, водою та інтернетом. Тож заїжджі росіяни, які осіли тут після 2014-го, змушені паковати валізи.

Окупаційна влада ж дбає насамперед про армію. У Джанкойському районі за компенсацію в 15 тисяч рублів за відсутність світла й води понад 48 годин від чоловіків вимагають відмітку про перебування на військовому обліку. Те саме стосується жінок із медичною освітою, хоча в офіційному переліку документів такої вимоги немає.