План Б: що роблять європейці, а чого не маємо ми

Ще перед повномасштабним вторгненням авторка, членкиня ПЕН, намагалася переконати знайомих у неминучості нападу росіян. У відповідь чула лише глузування та аргументи про «нелогічність» такого кроку. Сьогодні, згадуючи ті коментарі зі смайлами, що регочуть, вона помічає: тепер питання «а чи є план Б?» викликає таку ж реакцію.

Україна за чотири роки війни справді пройшла величезний шлях: не впала банківська система, працює залізниця, торговельні мережі, логістика. Але кількість та масштабність російських ударів зростають швидше, ніж ми встигаємо будувати захист. І це змушує порівнювати нашу підготовку з тим, що роблять європейці.

Фінляндія стала еталоном: її підземні укриття можуть прихистити понад 80% населення, а резерв військових — близько 280 тисяч людей. Данія цього року запровадила призов жінок і подовжила службу до 11 місяців. Швеція після вступу в НАТО розіслала домогосподарствам брошуру «Якщо настане криза або війна» і рекомендує мати запаси на тиждень. Польща витрачає на оборону понад 4% ВВП, закуповує сотні танків, HIMARS, Patriot і F-35. Країни Балтії будують «лінії оборони Балтії» та «стіни дронів». Німеччина планує найбільше переозброєння з часів Холодної війни. Норвегія посилює присутність у Заполяр'ї, а її призов уже охоплює і жінок, і чоловіків.

Європейці переходять до моделі «тотальної готовності», і досвід України їм у цьому став у пригоді. А що ми? За офіційними даними, в Україні близько 61 тисячі захисних споруд, але значна частина не реконструйована. У Києві формально понад 4,3 тисячі укриттів, однак лише близько 500 — повноцінні бомбосховища. Школи та лікарні досі не мають достатньо сучасних укриттів, тому діти вчаться дистанційно. Енергетику частково децентралізували, але підготовка до зими викликає тривогу.

Ми отримали війну й неготовність до неї одночасно й адаптувалися на ходу. Але чи достатньо цього? Авторка зізнається: особисто в неї плану Б немає. А є він у вас?