Перемога чи поразка: де насправді зараз Україна

Менш ніж за два місяці настрої в українському інфопросторі зробили повний оберт: від ейфорії «переломного моменту» до депресивного «все пропало». Але якщо подивитися на факти, то за цей час принципово нічого не змінилося.

Ворог, як і раніше, хоче знищити Україну буквально. Київ готовий до припинення вогню по лінії фронту та обмеження ударів по глибоких тилах, але противник на це не погоджується. Тож війна лишається виснажливою та позиційною.

Так, ворог наступає, а ЗСУ тримають стратегічну оборону. На окремих ділянках дуже важко: окупанти міняють тисячі життів своїх солдатів на кілька зруйнованих кварталів чи випалених посадок. Але прорвати фронт і вийти на оперативний простір їм не вдається — попри перевагу в живій силі.

Відчутно змінилася ситуація з ударами по тилах. У 2022-му ворог бив по нашій інфраструктурі безкарно, бо власних далекобійних засобів не було. Тепер вони з'явилися, і це змушує окупантів розпорошувати ресурси, зокрема на додаткове виробництво ППО. Досвід цієї війни вкотре довів: на союзників можна сподіватися, але своє — надійніше.

Тож ні перемоги, ні поразки ще немає. Є складна боротьба, в якій усе залежить від нас.