ООН втратила сенс? Світ уже звик до безсилля

Кожен новий масований обстріл українських міст супроводжується стандартним набором реакцій: заклики до стриманості, нагадування про міжнародне право, обережні формулювання з Нью-Йорка. І щоразу постає незручне питання: а чи взагалі працює система, яка мала б це зупиняти?

Проблема, схоже, не в персонально Антоніу Гутерріші. Навіть якби його замінили, ситуація навряд чи змінилася б. ООН сама створила правила, які дозволяють агресору паралізувати її зсередини. Право вето, статус постійного члена Радбезу, нескінченні процедури — усе це мало стримувати великі війни, а натомість стало щитом для держави, яка щодня запускає ракети.

Абсурд у тому, що країна, яка демонстративно порушує Статут ООН, досі користується всіма привілеями, які цей статут гарантує. І світ робить вигляд, що так і має бути. Організація дедалі більше фіксує трагедії, а не запобігає їм: зібрати Радбез, провести засідання, ухвалити заяву — і перейти до наступної катастрофи.

Найнебезпечніше — звикання. Люди вже майже не дивуються, коли Рада Безпеки вкотре не може ухвалити рішення, а агресор користується всіма благами системи, яку сам зневажає. Звичка до безсилля перетворює інституцію безпеки на місце, де красиво оформлюють дипломатичні поразки.

Чи можна реформувати ООН так, щоб вона діяла проти держави, яка руйнує міжнародний порядок? Якщо ні, доведеться визнати: система, побудована після 1945 року, у 2026-му лише коментує руйнування безпеки, а не гарантує її. І саме це — справжня криза, а не чергова заява Генсека.