Олешки під окупацією: люди варять бур'яни, бо продукти неможливо завезти

Їсти вже майже нічого: у місті не купиш ні м'яса, ні борошна, ні олії, ні масла, ні готового хліба. Єдиний уцілілий магазин давно зачинений, а те, що виросло на городах, майже скінчилося. Тож люди варять портулак — звичайний бур'ян.

Про це розповідає журналістка Ірина Скосар. Очільниця міської військової адміністрації Тетяна Гасаненко каже, що в пастці — приблизно 2 тисячі мешканців. Але в місті чимало людей похилого віку та маломобільних, тож насправді постраждалих може бути понад 3,5 тисячі. В ізоляції перебувають і близько 47 дітей.

Щодня люди збираються біля місцевої лікарні — обміняти залишки речей на їжу й почути хоч якісь новини. Громадська діячка Ірина Естер-Воротарьова написала про родину, якій надіслали лист: удень там з'їдають по 2–3 ложки гречки, запасів вистачить до кінця місяця. «Люди обговорюють, як їсти рослини… кору», — зазначає вона.

Медицина теж на межі: у лікарні залишилися лише 4 медики, і через брак ліків вони здатні хіба що зупинити кровотечу. Тіла загиблих від обстрілів часто місяцями лежать на вулицях або в підвалах лікарні — окупанти максимально ускладнили поховання.

Дістатися до міста неможливо: на початку літа кілька авто з продуктами підірвалися на мінах, а російські дрони цілеспрямовано б'ють по машинах швидкої та волонтерів. З 13 населених пунктів громади 5 уже повністю знищені. Журналіст із Херсона Сергій Нікітенко розповів, що загарбники використовують цивільних як живий щит, а самі Олешки — як плацдарм для атак на Херсон.

Через нестерпні умови близько двох десятків місцевих вирушили пішки та на велосипедах по їжу до сусіднього села. Серед них — 75-річна жінка та поранені, яким треба подолати 18 кілометрів замінованими дорогами. Евакуацію неодноразово намагалися організувати, але марно: уповноважений з прав людини Дмитро Лубінець писав, що Росія зірвала її навіть після погодження списків і режиму тиші.