Від першого барака до багатоповерхівок: як Нововолинськ виріс за шість десятиліть

Добірка старих листівок Нововолинська, що охоплює десятиліття від 1950-х до 2010-х, дає змогу побачити, як місто росло буквально на очах. На знімках — перші квартали, широкі вулиці, нові громадські будівлі й шахтарські селища, а поруч — сучасні краєвиди.

Історія Нововолинська почалася не з давнього поселення, а з промислового проєкту. Поштовхом стало відкриття покладів кам'яного вугілля у Львівсько-Волинському басейні: на початку 1950-х на заході Волині взялися за масштабне освоєння родовищ. Місто будували на землях кількох сіл — Дорогиничів, Низкиничів, Будятичів та Русовичів. Перший дерев'яний будинок тут звели у березні 1950 року, віддавши його під будівельну контору, а вже в липні неподалік Дорогиничів заклали майбутню шахту №1 «Нововолинська». Перше вугілля вона видала на-гора 23 червня 1954 року.

Офіційною датою народження міста вважають 10 квітня 1951 року: тоді указом Президії Верховної Ради УРСР заснували селище шахтарів під назвою Нововолинськ. Зводити доводилося практично все з нуля — житло, дороги, школи, лікарню, клуби, магазини та інфраструктуру для копалень. У 1957 році Нововолинськ став містом районного підпорядкування, а вже наступного року — обласного. До кінця 1957-го на Волині працювали шість вугільних шахт із дев'яти запланованих.

У 1970–1980-х місто продовжувало розростатися: його обличчя визначали шахти, багатоповерхова забудова та великі житлові квартали. Поряд із вугільною галуззю тут працювали підприємства машинобудування, харчової, легкої, деревообробної та будівельної промисловості. Після розпаду Радянського Союзу почався непростий період: зміни в економіці позначилися на шахтах і заводах, і місто, яке десятиліттями жило ритмом вугільної промисловості, мусило пристосовуватися до нових реалій.

Попри це, на початку XXI століття Нововолинськ залишався одним із найбільших міст Волині: за переписом 2001 року тут мешкали понад 53,8 тисячі людей. Тож добірка листівок за шість десятиліть — це не просто старі фотографії, а візуальна історія міста, головним символом якого так і залишилося шахтарське минуле.