У Місяць врізалося щось величезне: новий кратер МакГетчін

Момент удару ніхто не побачив — залишилося тільки «після». Йдеться про кратер МакГетчін, який утворився поблизу східного краю місячного диска. Він став найбільшим новим ударним утворенням такого типу, чию появу вдалося зафіксувати безпосередньо, причому не лише на Місяці, а й загалом у Сонячній системі.

Знайшов його Роберт Вагнер, фахівець із аналізу та обробки зображень у компанії Intuitive Machines. Він переглядав глобальну карту Місяця, зібрану з даних камерної системи LROC апарата NASA Lunar Reconnaissance Orbiter, і натрапив на світлу пляму з темнішим ореолом навколо. Такий контраст зазвичай означає, що верхній шар місячного ґрунту нещодавно зазнав сильного механічного впливу. Зіставивши знімки різних років, дослідник переконався: ділянка справді нова.

Спершу об'єкт помітили на знімках ширококутної камери LRO (WAC) — вона охоплює величезні площі, але один її піксель відповідає території розміром приблизно з футбольне поле. Деталі дали вузькокутні камери NAC із роздільною здатністю близько одного метра на піксель. Саме вони дозволили уточнити параметри кратера, вивчити його обриси, оцінити глибину та масштаб змін довкола.

За розрахунками, зіткнення сталося між 11 квітня і 22 травня 2024 року. У Місяць врізався астероїд або комета розміром приблизно з будівлю заввишки від трьох до шести поверхів. Вибух вибив вирву діаметром близько 222 метрів і глибиною понад 40 метрів, перерозподілив верхній шар ґрунту на чималій території та залишив незвично велику ділянку зі зниженою температурою. Результати дослідження опублікували 16 вересня в журналі Science Advances, а кратер назвали на честь Тома МакГетчіна, одного з піонерів вивчення Місяця.

Масштаб події стає зрозумілішим на тлі статистики. LRO впевнено виявляє нові кратери від 10 метрів у діаметрі — щоб залишити таку западину, досить тіла трохи більше метра завширшки, і щороку на Місяці з'являється приблизно 140 таких слідів. А ось удари, здатні створити щось на кшталт МакГетчіна, трапляються раз на сто років або й рідше. Причина проста: у Місяця немає атмосфери, яка на Землі гальмує або й руйнує невеликі космічні тіла ще до падіння. Тож свіжий кратер — рідкісний шанс для науковців напряму побачити наслідки потужного удару.