У Балтійському морі поширюється «морський канібал»: чим це загрожує рибальству

Ця істота лише здається медузою, але насправді не має жалячих клітин. До Європи вона потрапила у 1980-х роках разом із суднами, що поверталися з Атлантики. Вже до 1988 року в Чорному морі на один кубометр води припадало до 400 особин, але їхня кількість зменшилася, коли закінчилася їжа. Тепер дослідники фіксують прискорення поширення цього виду в Балтійському морі.

Головна небезпека — у харчових звичках гребневика. Він активно споживає ікру промислових риб, зокрема шпротів і сардин, а також величезну кількість зоопланктону, створюючи конкуренцію іншим морським мешканцям і порушуючи природний баланс.

Унікальна стратегія виживання цього виду вражає: коли їжі бракує, гребневик поїдає власних личинок, а дорослі особини відкладають яйця, які в голодні часи стають додатковим джерелом енергії. Такий своєрідний канібалізм дозволяє йому виживати навіть у дуже несприятливих умовах.

Природних ворогів у нових екосистемах у гребневика зазвичай немає. У Балтійському морі на його личинок може полювати триголка, але через зниження кисню у воді ця риба стає менш активною і не може стримувати поширення загарбника.

Поява «морського канібала» — лише один із тривожних сигналів для Балтійського моря. Вчені спостерігають зростання кисневих пустель, рекордні коливання рівня води та частіші прояви зміни клімату. Це створює сприятливі умови для чужорідних видів, хоча не всі вони шкідливі: наприклад, американський краб став важливим джерелом їжі для тріски, камбали та водоплавних птахів.