700 кілометрів до моря: 19-річна лучанка сама доїхала велосипедом до Хорватії

Спершу 19-річна блогерка й спортсменка планувала їхати до Греції й навіть купила для цього велосипед, розрахований на довгі дистанції. Але плани змінилися: замість грецького напрямку вона обрала Хорватію. Головним аргументом став час — вересень уже добігав кінця, і треба було встигнути, поки стоїть тепла погода.

«Я мала зробити це влітку, але щось не складалося. Тут вже осінь, і я розумію: або зараз це роблю, поки тепло, або взагалі цього можу ніколи в житті не зробити. З цією думкою, що може більше не бути можливості, я зранку прокинулася, спорядила велосипед, купила квитки. Наступного дня я вже була в потязі», — розповіла вона.

Стартувала мандрівка з Ужгорода, куди Вікторія доїхала потягом із Луцька. Далі маршрут проліг через Словаччину та Угорщину до хорватського міста Чаковець, а фінішем стало Рієка на березі Адріатики. Загалом в один бік набігло близько 700 кілометрів. Частину шляху довелося долати в горах, де почалися серпантини — там велосипед довелося замінити на поїзд.

Ночувати мандрівниця планувала в туристичних кемпах, але скористалася ними лише раз. «Я обрала все-таки ліжечко, тому що то був перший день і мені дуже боліли сіднички. Другий день я спробувала кемпінгом, але почалася злива і всю ніч я провела просто на лавочці під накриттям. А третій день я була вже в місті і не вийшло теж кемпінгом», — пригадує вона. З собою везла гамак, тент, спальник, надувний матрац, термоодяг та вітро- і водозахисні куртку й штани, а їжу купувала в дорозі. Витрати на поїздку, за її словами, склали приблизно 15–20 тисяч гривень без урахування спорядження.

Найбільше пригод випало на Угорщину. «І злива лупанула, і ночувати не було де... Я справді відчула сильну самотність. Поки я не відпустила всі переживання, було дуже складно. Колесо я таки пробила: десь 160 км їхала, і кожні 30 км підкачувала колесо, бо просто не було поміняти. Але я приїхала в містечко, знайшла там велосервіс і мені поміняли», — згадує лучанка. За її словами, фізично було важко, але морально — ще важче.

Темп Вікторія взяла серйозний: першого дня проїхала 160 кілометрів, потім два дні поспіль по 200, а далі ще два дні по 50. Орієнтувалася переважно через Google Maps, хоча підписники радили інші застосунки — ті виявилися або платними, або незручними. Подорож мала тривати десять днів, але через особисті причини її довелося скоротити, тож додому вона поверталася автобусом. На питання, чи повторила б таку мандрівку, відповідає впевнено: «Однозначно, але врахувавши всі власні спостереження на цьому шляху».