Кравченко, НАБУ і Зеленський: хто насправді програв у цьому протистоянні

Тепер лінія захисту Кравченка будуватиметься не так навколо нього самого, як навколо звинувачень на адресу керівництва НАБУ та САП. Поки що публічно звучав лише «кейс Кривоноса», і юридичного продовження він, найімовірніше, не матиме — принаймні в найближчій перспективі. Але час інформаційний: люди здатні пам'ятати все, особливо коли йдеться про емоційно заряджені історії.

Невідомо, як поведе себе сам Кравченко далі — чи повернеться, чи влаштує гучну пресконференцію та серію інтерв'ю в Європі. Саме від цього залежатиме, наскільки довго некомфортно почуватимуться керівники НАБУ та САП. Ставлення до ексгенпрокурора в масовій свідомості від цього точно не покращиться, натомість може погіршитися ставлення до антикорупційних органів. Простіше кажучи, звична чорно-біла картинка «свій-чужий, добро-зло» отримає нові відтінки.

Інформаційна команда Зеленського роками жила за логікою підняття ставок, коли один скандал перебивався іншим. До першого «картонкового виступу» це вдавалося робити без втрати контролю над системою. Але саме він цю систему зламав: піднімати ставки далі, не втрачаючи можливостей керувати процесами, за нинішньої моделі управління вже не виходить.

У президента залишаються дві опори, і обидві ненадійні. Перша — парламент, який за наступні тижні остаточно перетвориться на дуже сегментований клуб за інтересами із ситуативними голосуваннями та без жодних перспектив консолідації. Друга — потенційно можливі переговори, адже останні два-три роки Зеленський задавав внутрішній порядок денний виключно через зовнішню політику.

І тут усе виглядає значно складніше, ніж у випадку з Кравченком. Головна проблема в тому, що внутрішня повістка може остаточно стати домінантною при ухваленні зовнішніх рішень — і це стосується всіх гравців.