Косівський базар: від антикваріату до сирних коників
Щосуботи біля річки Рибниця на околиці Косова вирує базар, де поруч із технікою та худобою продають автентичні гуцульські скарби — від старовинних прикрас до сирів, зроблених за давніми рецептами. Сюди з'їжджаються майстри з усієї Гуцульщини, а покупців заманюють майстер-класами та грою на дримбі.
На Косівському базарі можна знайти речі, які зазвичай побачиш хіба що в музейних експозиціях: гуцульські тобівки, кераміку різних періодів, шапки-рогачки. Продавець Володимир Петріянчук, який викуповує старовинні речі у старожилів, пропонує венеційське скло за 30 тисяч гривень, старі хрести-зґарди та намисто з монетами Марії Терезії — по 20 тисяч. Юрій Ониськів торгує старовинними вишитими сорочками з різних районів — ціни стартують від 2 тисяч і сягають 20 тисяч гривень.
Завідувачка місцевого музею народного мистецтва та побуту Гуцульщини Вікторія Яремин застерігає: автентика вичерпується. «Мине 10 або 20 років, і ми вже тут не побачимо таких товарів, бо все вичерпується у людей у скринях», — каже вона. Музейниця переймається, що унікальні сорочки з домотканого полотна зношуються або вивозяться за кордон, а технологія їхнього виготовлення вже не відтворюється.
Окрім старовини, базар славиться сирами. Людмила Форгіль робить крафтові сири з козячого молока, зокрема відтворила старовинний спосіб оздоблення сиру за допомогою дерев'яного штампу-фірмака, зразки якого зберігаються в музеї. Ганна Дручків 19 років привозить на базар бринзу з полонини у Верховинському районі, а Марія Гасюк ліпить сирних коників із вершниками — традицію, яка існує лише на Гуцульщині.
Майстер Мирослав Радиш, який інкрустує скрині, мріє перетворити базар на живу виставку ремесел. Сам він торгував тут із кінця 80-х і згадує, як у радянські часи переслідували за продаж писанок. Леонід Шатрук, який працює на ринку з 1985 року, виготовляє дерев'яні вироби й нарікає, що молодь не хоче переймати ремесло: «Багато людей уже немає на цьому світі, а робота ще їхня існує».
Від початку повномасштабної війни покупців поменшало, каже майстриня Ганна Савчук, яка продає ткані килими. Проте базар лишається магнітом для туристів: музикант Павло Гудімов називає його «трушним ринком», а львів'янка Златослава Скіра приїхала шукати ліжник на диван. Для тих, хто не може приїхати, працюють байєри — Катерина Светлакова щосуботи з 5:30 виконує замовлення клієнтів з різних куточків світу, показуючи товари через відеозв'язок, а зароблене спрямовує на допомогу фронту.
