Замість капелюшка — кораловий риф: у лісі знайшли дивовижний гриб клавуліну

Знахідкою поділилися на сторінці у Facebook «Лісовиця». І справді: замість звичного капелюшка й ніжки клавуліна гребінчаста (Clavulina cristata) має плодове тіло з безлічі тонких розгалужених відростків, що тягнуться вгору. Гілочки зазвичай білі або кремово-білі, а їхні верхівки розгалужуються, утворюючи зубчики чи гребінці — саме через це гриб і назвали «гребінчастим». Росте він кілька сантиметрів заввишки й завширшки, тож здалеку його легко сплутати з коралом, який дивом опинився посеред лісу.

Шукати цей «лісовий корал» можна в помірних лісах Європи та Північної Америки. Найчастіше він оселяється на ґрунті серед лісової підстилки, хоча іноді трапляється й на добре перегнилій деревині. Росте як поодинці, так і невеликими групами, у листяних та хвойних лісах, а плодові тіла з'являються переважно з кінця літа та восени. Тож для такої зустрічі не потрібні екзотичні краї — гриб цілком може заховатися просто під ногами.

Попри схожість із підводними рослинами, клавуліна — справжній гриб, і роль у лісі в неї цікава. Вона пов'язана з коренями дерев і може утворювати ектомікоризу — взаємовигідний симбіоз грибниці з кореневою системою рослин. Дослідження показують, що Clavulina cristata бере участь у таких грибно-кореневих взаємодіях, зокрема з лісовими деревами. Простіше кажучи, під землею цей маленький «корал» може бути частиною величезної грибної мережі, пов'язаної з деревами: грибниця проникає в ґрунт і допомагає рослині отримувати воду та мінеральні елементи, а натомість отримує від дерева органічні речовини.

А чи можна його їсти? У довідниках клавуліну гребінчасту описують як їстівний гриб, але харчова цінність оцінюється неоднозначно: плодові тіла невеликі, а м'якоть може бути жорсткуватою, тому до популярних об'єктів тихого полювання він не належить. До того ж коралоподібних грибів існує багато, і деякі з них дуже схожі між собою, тож збирати та вживати такий гриб можна лише за умови точного визначення виду. Фахівці радять не орієнтуватися виключно на зовнішній вигляд.

Що ж до лікувальних властивостей, то надійних підстав називати клавуліну лікувальним грибом немає. Науковці досліджують склад і біологічні властивості різних представників роду Clavulina, але це не означає, що гриб можна використовувати як ліки чи харчову добавку. Утім, є й несподіваний науковий факт: Clavulina cristata згадується як гриб, у якому виявляли α-паранарову кислоту — незвичайну поліненасичену жирну кислоту. Це вже територія біохімії, а не кулінарії, але такі знахідки показують, наскільки різноманітним може бути хімічний світ грибів.

Білий колір, розгалужена форма, тонкі «гілочки» з гострими верхівками — у клавуліни є все, щоб отримати прізвисько «лісовий корал». Її легко уявити як маленький шматочок підводного рифу, що загубився серед осіннього листя. І в цьому, мабуть, одна з найбільших принад грибів: іноді достатньо нахилитися й уважно подивитися під ноги — і замість звичайної лісової підстилки побачити власну маленьку Атлантиду.