Купив картину за 30 доларів — а вона виявилася втраченим шедевром на 250 тисяч

Історія почалася з ризику: покупець не знав, чи має полотно якусь особливу цінність, і просто вирішив спробувати. Згодом з'ясувалося, що йдеться про «Мушлі олдермена Мерріама» — твір американської художниці-сюрреалістки Гертруди Аберкромбі, який вважався втраченим. 1 жовтня картину планують виставити на аукціоні Freeman's у Нью-Йорку.

Ключ до розгадки знайшовся під час сімейної поїздки. Власник зазирнув до Художнього музею Мілуокі, де саме тривала ретроспектива «Гертруда Аберкромбі: Весь світ – це таємниця». У каталозі виставки він побачив архівне фото тієї самої картини — в оригінальній рамі й поряд із мушлями, які художниця використала як натуру. Те саме зображення раніше публікували в огляді виставки Аберкромбі 1952 року в Chicago Tribune. Після цього власник звернувся до Сьюзен Вайнінгер, історикині мистецтва з Університету Рузвельта, яку вважають однією з головних дослідниць творчості художниці. Вона й підтвердила автентичність роботи.

Далі картину передали до Freeman's. Старший віцепрезидент аукціонного дому й керівник відділу післявоєнного та сучасного мистецтва Закарі Вірсум незадовго до цього розповідав відвідувачам виставки, що роботи Аберкромбі час від часу несподівано з'являються на розпродажах. «Я й гадки не мав, що один із таких "часом" станеться менш ніж за місяць. Ми неймовірно раді тепер керувати цим чудовим відкриттям, розпочавши наступний розділ його захопливої історії», — сказав він.

Саму роботу Аберкромбі створила 1951 року. Натурою для неї стали дев'ять морських мушель, що належали Роберту Мерріаму — олдермену п'ятого округу Чикаго у 1947–1955 роках, до якого входив Гайд-парк, де жила й працювала художниця. Мушлі не були випадковим мотивом: Аберкромбі малювала їх регулярно, часто з тріщинами або отворами, і довгий час мистецтвознавці вважали ці дефекти вигаданими. «Мушлі олдермена Мерріама» показали інше — одна з реальних мушель наутилуса, які належали Мерріаму, справді мала і тріщину, і отвір. У Freeman's пояснюють, що шкаралупа була для художниці «ще одним видом дому, одночасно захисним і обмежувальним, замкнутим простором».

У 1952 та 1953 роках картину показували на кількох виставках Аберкромбі в Чикаго, Нью-Йорку та Мілуокі, оцінюючи тоді лише в 50–150 доларів. Згодом художниця віддала полотно Джону Рейнольдсу, лікарю з Каламазу в штаті Мічиган, як оплату за медичну процедуру. Близько 75 років робота залишалася в родині Рейнольдса і фактично зникла з поля зору фахівців. Лише цього літа її знову виставили на продаж — як звичайну річ із майна родини.

Гертруда Аберкромбі народилася 1909 року в Остіні, штат Техас, але більшу частину життя провела в Чикаго, де стала помітною постаттю мистецького середовища й отримала прізвисько «Королева Чикаго». У своєму будинку в Гайд-парку вона влаштовувала зустрічі для митців, письменників і джазових музикантів, а її картини часто народжувалися зі снів і особистих образів — самотніх жінок, котів, місяців, веж і порожніх кімнат.