Кадрова криза в Україні: чому бонуси не рятують

В Україні триває кадрова криза, і найбільше вона відчутна у виробництві, оптовій торгівлі, будівництві та сфері послуг. Там закриття однієї вакансії може розтягуватися на строк від місяця до трьох.

Щоб зацікавити людей, компанії розширюють мотиваційні пакети. Майже 70% роботодавців пропонують безкоштовне навчання або перенавчання, 33% — віддалену роботу, 31% — трансфер для співробітників, а 21% — медичне страхування. Дехто йде далі: 6,1% опитаних готують власний резерв, об'єднують обов'язки й навіть самі виходять на зміни.

Із зарплатами ситуація суперечлива. Лише 30% роботодавців підвищили працівникам зарплати на 11–20%, тоді як 51% працівників заявили, що їхні доходи не змінювалися. Водночас 54% роботодавців офіційно працевлаштовують на повну зарплату, тоді як 21% — узагалі без договору. Ще 20,4% співпрацюють із ФОПами, 13,6% — за цивільно-правовими угодами, а майже 15% — оформлюють на мінімалку, доплачуючи решту готівкою.

Серед кандидатів 54% активно шукають роботу, а 39% уже працюють, але придивляються до інших варіантів. Понад половина шукає фізичну роботу (касир, кухар, водій, будівельник), 30% — позиції середньої ланки, а решта — вищий рівень чи керівні посади.

Ключові критерії вибору роботи прогнозовані: зарплата (90%), близькість до дому (67,3%) і гнучкий графік (61,1%). Офіційне працевлаштування — лише четвертий за важливістю фактор (28%). Водночас 40% працюючих зізналися, що не мають жодних бонусів. А серед тих, хто має, найчастіше згадують медстрахування (20%), навчання (19%) і віддалену роботу (13,3%).

Цікаво, що попри важливість офіційного оформлення для 57% опитаних, 55% готові працювати неофіційно, а 23% — за цивільно-правовою угодою. Тож бізнес інвестує в навчання й логістику, але кандидати хочуть грошей, близькості й зручного графіка. Виходить, що точкове закриття базових потреб — ефективніший шлях, ніж збільшення бонусного пакета.