«Мені подобаються коники»: у спецшколі на Рівненщині відновили іпотерапію

Вісімнадцятирічний Матвій — другокласник Спецшколи й займається іпотерапією вже третій рік. Заняття починається з привітання: хлопчик підходить до кобили Мальвіни, гладить її, а потім сідає верхи. Далі — вправи разом з іпотерапевткою Світланою Федоришиною, якій допомагає конюх Ігор Макарчук. «Ми будемо робити фізичні вправи. Ця вправа називається "літачок". Ми коригуємо поставу, розтяжку робимо», — пояснює фахівчиня.

Під час іншої вправи Матвій тримає палицю, відповідає на запитання про кольори кілець і піднімає руки — так тренує рівновагу. На питання, що найбільше любить робити на коні, хлопчик відповідає: «Лежати». А ще показує, як обіймає Мальвіну. «Кінь особливий тим, що він розслабляє, перш за все, і викликає до себе інтерес. Температура тіла коня — близько 37,2 градуса. Під час контакту з твариною дитина розслабляється і налаштовується на роботу», — додає Світлана Федоришина.

Заняття має три частини: спершу дитина вітається з конем і готується до роботи, потім рухається верхи та виконує вправи, а насамкінець може погодувати тварину. Після Матвія на заняття приходять Максим і Давид із дошкільної групи. Для Максима це лише друге заняття — він вчиться гладити й обіймати Мальвіну та поступово сідає верхи. «Це, власне, про тактильний контакт і про емоції», — зазначає іпотерапевтка. А для Давида це перше знайомство з конем, і воно відбувається через гру: разом із фахівчинею хлопчик робить із Мальвіни «принцесу» та надягає на неї корону. «Під час цієї вправи вивчаємо кольори, рахуємо, відбувається корекція моторики», — пояснює Світлана Федоришина. Після перших вправ вона називає результат перемогою, а Давид показує «клас».

Гурток іпотерапії, або корекційно-розвиткової верхової їзди, працює в закладі із вересня 2021 року. Директорка школи Тетяна Куцеля каже, що за цей час через заняття пройшло багато дітей, і батьки деяких із них розповідали про зміни в емоційно-вольовій сфері. «Батьки розказували, що діти з розладом аутистичного спектра стали краще вночі спати, покращився сон, стали менш активними. Діти з гіперактивністю стають більш спокійними. А діти, які мало проявляють емоції, під час спілкування з конем можуть ставати більш відкритими та починати посміхатися», — розповідає директорка. За її словами, на заняттях використовують і логоритміку для розвитку зв'язного мовлення, а також працюють над когнітивними навичками, дрібною моторикою, поставою та орієнтуванням у просторі.

Світлана Федоришина працює з кіньми з 2021 року. Вона каже, що діти приходять на заняття з цікавістю, а їй часто доводиться перемагати страх. «Якщо нам вдається зробити життя дитини хоча б трохи кращим, я вважаю, що це вже успіх», — підсумовує іпотерапевтка.