Голосові повідомлення: зручність чи неповага? Що каже експертка з етикету

Голосові повідомлення стали справжнім каменем спотикання в сучасному спілкуванні. Якщо в особистих розмовах вони ще можуть бути прийнятними, то в діловому контексті — це майже поганий тон. Провідна експертка з етикету та дипломатичного протоколу Наталія Адаменко зізнається: сама не користується такими повідомленнями й не до кінця розуміє, як до них ставитися.

"Або вже дзвони і розмовляй, або що це означає, коли я тобі щось наговорила", — каже вона. Головна проблема — отримувач не завжди має змогу прослухати аудіо: у громадському місці доводиться прикладати телефон до вуха, зменшувати звук або взагалі виходити з приміщення.

Втім, у колі близьких людей голосові можуть бути доречними. Якщо подруга чи родичка швидко надиктувала повідомлення, пояснивши, що не має часу писати, — це нормально. Але в робочому середовищі все інакше: Адаменко не знає ситуацій, де голосове було б стовідсотково виправданим. Якщо людина може наговорити повідомлення, вона могла б і зателефонувати.

Експертка припускає лише один виняток: коли співрозмовник дуже поспішає і не впевнений, що його візьмуть слухавку. Але й тоді це "50 на 50". Більшість може сприйняти голосове як неповагу: "Ти не хотів зі мною розмовляти, то що ти мені тут наговорив?".

Адаменко наголошує: епістолярний стиль міцно увійшов у життя, тож варто ним користуватися. Головне — індивідуальний підхід: перш ніж надіслати голосове, подумайте, як його сприйме конкретна людина.