Fox News захистив CNN: у США медіа відмовилися займати місце конкурента

У США президентський телевізійний пул десятиліттями працює за простим принципом: п'ять великих мереж — ABC, CBS, CNN, Fox News і NBC — по черзі знімають президента, а потім діляться відео з рештою медіа. Це не чийсь привілей, а спосіб дати журналістам доступ туди, де фізично не вмістити десятки знімальних груп.

Цього разу черга була за CNN. Але кілька днів тому Дональд Трамп оголосив, що CNN, MS NOW і POLITICO більше не матимуть доступу до Білого дому. У суботу їхніх журналістів не пустили всередину, а пресові перепустки забрали. Причина, яку назвав Трамп, — поширення «fake news».

Коли CNN не зміг виконати свою чергу, ABC, CBS, Fox News і NBC відмовилися його замінити. Вони не скористалися ситуацією, а заявили прямо: заміни не буде — тоді ніхто не висвітлюватиме роботу президента. У підсумку всі п'ять мереж призупинили стандартне пулове висвітлення заходів президента.

Особливо показово, що серед них — Fox News, який складно запідозрити в симпатіях до CNN, радше навпаки. Канал доволі близький до Трампа й республіканців, але все одно долучився до спільної позиції. Суть її проста: суспільство має право на точну й незалежну інформацію про владу, а адміністрація не повинна вирішувати, кого допускати до президента залежно від того, подобається їй канал чи ні.

CNN, MS NOW і POLITICO тим часом подали позов до федерального суду проти адміністрації Трампа з вимогою відновити доступ. Вони посилаються на Першу поправку до Конституції США і наполягають: влада не може карати пресу за зміст матеріалів.

Ця історія — не стільки про Трампа й CNN, скільки про професійну солідарність. Якщо сьогодні влада викидає з пулу редакцію, яка їй не до вподоби, а ти мовчки займаєш її місце, то завтра так само викинуть тебе. Можна ненавидіти редакційну політику конкурента й стояти на протилежних політичних позиціях — Fox News і CNN тут гарна ілюстрація. Але є момент, коли конкуренція закінчується і починається професія.

В Україні подібний тест уже був. 4 квітня 2022 року з цифрового ефіру зникли «Еспресо», «Прямий» і 5 канал — канали, незручні для влади й пов'язані з опозиційним середовищем, але при цьому виразно проукраїнські. Спочатку було незрозуміло, хто саме ухвалив рішення: «Зеонбуд» заявляв, що не знає причин. Згодом Держспецзв'язку пояснила відключення виконанням рішення РНБО про єдину інформаційну політику в умовах воєнного стану.

Навіть через рік після відключення Reporters Without Borders констатували: три опозиційні телеканали залишаються поза цифровим ефіром, а прозорої відповіді — хто, на якій конкретно правовій підставі й чому саме їх усунув — немає. Європейські інституції закликали українську владу повернути канали в цифрове мовлення. Але того простого професійного жесту, який сьогодні зробили американські мережі, в Україні не сталося: інші великі телеканали не сказали, що не займуть місце викинутих конкурентів.

Були заяви окремих журналістів і медійних організацій, тексти «Детектора медіа», протести самих редакцій, згодом — реакція міжнародних організацій. Але не було корпоративної солідарності. Бо дуже легко думати: мене не вимкнули, у мене є ефір і робота, мою редакцію допускають — отже, це не моя проблема. А свобода слова саме так і втрачається: іноді достатньо, щоб кожен, кого поки що не зачепили, вирішив, що чужа проблема його не стосується.

Створення єдиного інформаційного ефіру на початку великої війни мало зрозумілу логіку: країні потрібна була швидка перевірена інформація, а росія вела проти нас і інформаційну війну. Але тимчасовий надзвичайний механізм перетворився на багаторічну систему. І тоді постає питання: де закінчується необхідна в умовах війни інформаційна безпека і починається політичний контроль над тим, хто має загальнонаціональний ефір?

Fox не мусить любити CNN, NBC не мусить погоджуватися з CNN — вони конкуренти. Але сьогодні вони захищають не CNN, а правило. Бо правило працює тільки тоді, коли ти захищаєш його не лише для себе і не лише для тих, хто тобі подобається. Свобода слова потрібна не журналістам, а всьому суспільству — щоб не перетворитися на країну, з якою ми воюємо.