Два світи, два Шапіро: чому росіяни заздрять Україні

Сум, який ми поселили в російських масах, — це не просто наслідок ударів. Це результат того, що ми довели: ми здатні на те, що їм не під силу. Навіть найбільш переконані прихильники "русского міра" більше не можуть заплющувати очі на реальність.

Комбіновані атаки на енергетику та склади Wildberries змусили росіян визнати, що це роблять саме українці. Дрон за вікном, стовп диму, а потім — можливість через VPN зайти в Threads і поспілкуватися з SMM-никами підрозділів, які ці дрони запускали. І навіть подивитися відео з різних ракурсів, як саме їх "обробляють".

Окремо вражає їх і системна перевага суспільства, до якого влада змушена дослухатися. Вони століттями переконували себе, що демократія — це шкідливо. А тепер бачать, як головкомом став молодий, спритний і авторитетний у військах командир, який починав війну комбатом. І заздрять самій концепції: у них, як у радянському анекдоті, "генералом, Вовка, фіг ти станеш — у генералів свої онуки є".

А ще на наших дронах — Мадяр, який наганяє жах. У них на дронах — людина з позивним Унітаз, колишній продавець сантехніки, який зараз освоює держзамовлення.

Росіяни хочуть жити, як ми. Але знають: варто комусь із них виступити з такою ж ініціативою — покарають демонстративно, щоб знав, як хитати систему. І коли вони порівнюють ці два світи, виникає те саме почуття. Це — ідеологічна перемога.