Майже 7 тисяч публікацій про Донеччину: реклама без позначок і «відбудова» під окупацією

До вибірки потрапили шість новинних сайтів із різних куточків області — від Маріуполя й Бахмута до Краматорська, Слов'янська, Дружківки та Лиманської громади — а також три місцеві телеграм-канали. Ще три канали працюють на окупованій частині регіону й поширюють російську риторику. Загалом опрацювали 6679 публікацій.

Найчастіше траплялася інформація, яку неможливо підтвердити: таких матеріалів набралося 2434, тобто 36%. Маніпуляції зафіксували у 1803 публікаціях (27%), а фейків виявилося 68 — трохи більше одного відсотка. Основна маса порушень припала на телеграм-канали: серед них лише одна публікація мала позначку реклами. Сайти ж найбільше грішили відсутністю посилань на джерела.

Окрема історія — окупаційні пабліки. Там щодня розповідали, як будівельники з того чи іншого російського регіону щось зводять у захоплених українських містах. До цього додавалися заяви про ситуацію на фронті, немаркована агітація за «Єдину Росію» та «Молоду Гвардію», а також сюжети, де провину за загибель цивільних покладають на українську сторону. Як приклад — повідомлення про візит ватажка т.зв. «ДНР» Дениса Пушиліна до евакуйованої з Родинського родини, де йшлося, що «батьків дітей розстріляли українські бойовики». Траплялися й псевдонаукові вигадки — від «винайдених ліків проти СНІДу» до «нового» мінералу, дорожчого за золото, який насправді давно відомий науці.

Українські пабліки частіше вдавалися до емоційно забарвлених слів на кшталт «ворог» чи «рашист» у воєнних матеріалах, до перебільшень і драматизації. Подекуди підозрюваних у злочинах називали злочинцями, ніби вину вже довели в суді. Були й фактичні перекручення: видання Kramatorsk.info подало новину як «Чехія з 5 серпня позбавляє тимчасового захисту українських чоловіків, які ухилилися від військового обов'язку», хоча насправді йшлося лише про майбутніх заявників, а не про тих, хто захист уже отримав.

Водночас не всі матеріали мали проблеми. Деякі журналісти прямо пояснювали, що публікують інформацію як суспільно важливу, хоч і не мають доступу до першоджерела. А маріупольський сайт 0629 частину даних з окупації окремо позначає як таку, що «неможливо перевірити».