Двічі на рік ми переводимо стрілки, а колись жили за «декретним часом»

Історія зі стрілками насправді куди заплутаніша, ніж звична схема «туди-назад». Ще 1930 року на всій території СРСР запровадили так званий «декретний» час — годинники постійно зсунули на годину вперед щодо поясного. Сезонних переведень тоді не існувало: і взимку, і влітку діяв один і той самий час, а довжина світлового дня просто змінювалася природним шляхом.

Ситуація змінилася 1981 року, коли постанова Ради Міністрів СРСР ввела регулярний перехід на літній час по всьому Союзу. Перше таке переведення припало на 1 квітня: стрілки рушили ще на годину вперед. Виходило, що влітку до «декретного» часу додавалася ще одна година, тож годинники випереджали поясний час уже на дві години. Ці правила діяли на всій території України.

Варто зауважити, що сезонне переведення годинників у нас пробували й раніше. Інші країни теж мали свій досвід: у США літній час запровадили 1918 року, а в Росії — 1917-го. Україна офіційно ввела сезонну зміну часу ще 1919 року, за часів визвольних змагань: тоді відповідне рішення передбачало переведення годинників з квітня до вересня.

«Декретний» час протримався до 1990 року, коли його скасували. Після цього правила сезонного переведення ще кілька разів коригували. Остаточну крапку поставили 1996 року: постанова Кабінету Міністрів закріпила сучасну модель. Відтоді в Україні діє «київський час» другого часового поясу із сезонним переведенням стрілок.

До речі, найближчого разу стрілки доведеться рухати вже незабаром: у ніч проти 25 жовтня о 4:00 годинники потрібно буде повернути на одну годину назад — на 3:00.