Жертвоприношення, голі атлети й прірва для жінок: якими були давньогрецькі Олімпіади

Ігри в давній Олімпії започаткували у 776 році до нашої ери, і присвячувалися вони громовержцю Зевсу. Тобто це був насамперед релігійний фестиваль, а вже потім — змагання. Перемога для давнього грека означала не просто тріумф тіла, а незаперечний доказ того, що боги на його боці. А найяскравішою точкою свята ставала гекатомба — принесення в жертву ста биків на величезному попелястому вівтарі Зевса. Стегна тварин спалювали для богів, а м'ясо йшло на бенкет для натовпу.

Правила змагань теж були далекі від сучасних. У панкратіоні — суміші боксу й боротьби — заборонялося лише кусатися та видавлювати очі. Усе інше було дозволено: атлети ламали одне одному кістки, душили суперників до втрати свідомості, а часом і вбивали. Загибель на арені дарувала переможеному моторошну посмертну славу.

Найбільше сучасну людину здивував би вигляд спортсменів — усі вони виступали голими. Саме від давньогрецького gymnos, тобто "голий", походить слово "гімнастика". За найпоширенішою версією, першим оголеним бігуном став Орсіпп із Мегари у 720 році до нашої ери: пов'язка на його стегнах злетіла під час забігу, він переміг, а спартанці швидко перейняли цю практику. Утім, за оголеністю стояв глибокий релігійний сенс — ідеально натреноване тіло вважали найвищим дарунком богам, своєрідною молитвою через фізичну досконалість. Перед виходом на арену атлети натиралися оливковою олією і присипали себе піском: це захищало шкіру від сонця та ударів, а тіла робило блискучими, наче бронзовими. Після змагань цю суміш поту, олії та пилу зішкрібали металевим стригілем і продавали у флаконах за чималі гроші — вірили, що вона має цілющу силу переможця.

Олімпія була суто чоловічим світом. Заміжнім жінкам заборонялося не лише змагатися, а й дивитися Ігри: порушницю, яку ловили на території святилища під час змагань, мали скинути у прірву з гори Тіпайон. Незаміжнім дівчатам дивитися дозволялося — вважалося, що споглядання ідеальних тіл підготує їх до материнства. На стадіоні завжди була й одна доросла жінка — жриця богині Деметри Хаміни, яка сиділа на мармуровому вівтарі навпроти суддів.

Історія зберегла лише один задокументований випадок порушення цього табу, і той закінчився помилуванням. Калліпатіра (відома також як Ференіка) з Родосу походила з династії олімпійських чемпіонів: переможцями були її батько, брати, а згодом і племінники. Після смерті чоловіка вона сама тренувала сина Пейсіррода, а щоб підтримати його на Іграх, перевдяглася у плащ тренера. Коли син переміг, мати від радості перестрибнула через огорожу, одяг зачепився — і обман розкрився. За законом її чекала страта, але судді, вражені її родоводом і поважаючи її видатних родичів, зберегли їй життя. Саме після цього випадку запровадили нове правило: відтоді голими на стадіон виходили не лише атлети, а й тренери.

Античні Олімпіади проіснували понад тисячу років, поки у 393 році римський імператор-християнин Феодосій I не заборонив їх як язичницький культ. Сучасні Ігри успадкували від них назву та саму ідею змагань, але первісний дух тих свят залишився похованим під товщею пелопоннеського пилу.