Країна-смуга: як Чилі розтягнулася на понад 4 тисячі кілометрів

Уявіть подорож, під час якої ви за один раз побачите пустелю Атакама, родючі долини, ліси, озера й вулкани, а врешті опинитеся серед холодних краєвидів Патагонії. Саме такий маршрут чекає на того, хто проїде Чилі з півночі на південь. Країна лежить на південному заході Південної Америки: із заходу її омиває Тихий океан, а зі сходу притискають Анди. Через таку витягнуту форму клімат і природа тут змінюються кардинально.

Сучасні обриси Чилі формувалися століттями. До приходу європейців північні землі перебували під впливом імперії інків, а центральні та південні райони населяли корінні народи, зокрема мапуче. У XVI столітті сюди прибули іспанські колонізатори: у 1541 році Педро де Вальдівія заснував Сантьяго. Проте підкорити південь іспанцям довго не вдавалося — мапуче чинили запеклий спротив, а річка Біобіо тривалий час була фактичною межею між землями під іспанським контролем і територіями корінного населення.

Незалежність Чилі виборювала на початку XIX століття. Після кількох років війни 12 лютого 1818 року країна проголосила незалежність від Іспанії. Та карта ще не раз змінювалася: протягом XIX століття Чилі розширювала контроль на південь, а Тихоокеанська війна 1879–1884 років між Чилі, Перу та Болівією перекроїла кордони на півночі.

Наслідок цього конфлікту відчутний досі: Болівія втратила вихід до Тихого океану, а Чилі отримала території, багаті на корисні копалини. Саме так країна набула тієї форми, яку сьогодні легко впізнати на будь-якій карті.